ленний —
Ле́нний: — васальний [43;46-2;46-1]
Словник з творів Івана Франка
ленний —
ле́нний прикметник від: лен іст.
Орфографічний словник української мови
ленний —
-а, -е, іст. Прикм. до лен. Ленне право іст. — право, яке визначало відносини між васалом та сюзереном.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ленний —
ЛЕ́ННИЙ, а, е, іст. Прикм. до лен. Ярослав Осмомисл, одержавши від батька велику територію Галичини, поширив її, колонізуючи Дністер, і посідання його доходили аж до Дунаю. 1165 року він визнав ленну залежність від Фрідріха І Барбароси.
Словник української мови у 20 томах
ленний —
Ленни́й, -а́, -е́ = лянний. Розточено ленний обрус на столі. Чуб. Розстелено ленні скатерті по столу. Мет. 152.
Словник української мови Грінченка