Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
Значення в інших словниках
найстарший —
найста́рший прикметник, найвищий ступінь
Орфографічний словник української мови
найстарший —
НАЙСТАРШИЙ – НАЙСТАРІШИЙ Найстарший. 1. Найвищ. ст. від старий; який прожив найбільше років серед інших. Він був найстарший у сім’ї (М.Коцюбинський); Найстарший син його не повернувся з Волконських гір (М.Стельмах).
Літературне слововживання
найстарший —
-а, -е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); прот. наймолодший.
Великий тлумачний словник сучасної мови
найстарший —
НАЙСТА́РШИЙ, а, е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); протилежне наймолодший. Князь [Ярослав] поділив державу між своїми синами в той спосіб, що найстаршому Ізяславу дав Київ і Новгород (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
найстарший —
НАЙСТА́РШИЙ, а, е. Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); протилежне наймолодший. Треба помочі матері. Остап найстарший був, то вже ж не кому і в поміч матері стати — йому (Головко, II. 1957, 209).
Словник української мови в 11 томах