найстарший
НАЙСТА́РШИЙ, а, е.
Який прожив найбільше років серед інших (перев. про дітей); протилежне наймолодший.
Князь [Ярослав] поділив державу між своїми синами в той спосіб, що найстаршому Ізяславу дав Київ і Новгород (з навч. літ.);
Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)