непохитний —
[неипохитнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
непохитний —
-а, -е. 1》 Якого не можна похитнути; стійкий. 2》 Який проявляє стійкість, твердість у чому-небудь (про людей). || Який виражає твердість, незламність; власт. такій людині. 3》 Те саме, що непорушний 3). 4》 Який твердо встановився; незмінний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
непохитний —
НЕПОХИ́ТНИЙ, а, е. 1. Якого не можна поколивати, похитнути; стійкий. Військові кораблі стояли непохитні на хвилях, байдужі до осіннього шторму (В. Кучер). 2. Який виявляє твердість, наполегливість у поглядах, діях, не відступає перед труднощами тощо.
Словник української мови у 20 томах
непохитний —
ПОСЛІДО́ВНИЙ (про людину — який завжди діє відповідно до своїх життєвих принципів, втілює в життя певний світогляд тощо), НЕУХИ́ЛЬНИЙ, НЕПОХИ́ТНИЙ, ПРАВОВІ́РНИЙ ірон., ОРТОДОКСА́ЛЬНИЙ книжн., КОНСЕКВЕ́НТНИЙ книжн.
Словник синонімів української мови
непохитний —
Непохи́тний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
непохитний —
НЕПОХИ́ТНИЙ, а, е. 1. Якого не можна похитнути; стійкий. До непохитної Радянської Країни Людей всіх погляди прикуті з далини (Рильський, Сад.., 1955, 13); Військові кораблі стояли непохитні на хвилях, байдужі до осіннього шторму (Кучер, Прощай..
Словник української мови в 11 томах
непохитний —
Непохитний, -а, -е Стойкій. Желех.
Словник української мови Грінченка