повітовий

Повіто́вий:

— Повіто́ві ради: повітові самоврядування, в яких вирішальний голос мала польська шляхта [47]

— маршалок краєвий: голова крайового сейму в Галичині за часів Австро-Угорщини; маршалок повітовий: повітовий предводитель дворянства в Галичині за часів Австро-Угорщини [II]

— Рада державна: австрійський парламент; Рада повітова: повітова влада в кол. Галичині. [IV]

Значення в інших словниках

1. повітовий — повіто́вий прикметник іст.  Орфографічний словник української мови
2. повітовий — -а, -е, іст. 1》 Прикм. до повіт. Повітовий актив. Повітові училища — неповні середні школи дореволюційної Росії. || Признач. для обслуговування повіту. || Який живе в повіті. Повітове місто — адміністративний центр повіту. 2》 Провінціальний, далекий від центру. || Властивий провінціалам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повітовий — Повіто́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повітовий — ПОВІТО́ВИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до пові́т. Після закінчення університету Саватій одержує призначення в Оренбурзький край, а через кілька років повертається до Переяслава повітовим лікарем (з наук. літ.); Повітовий актив; // Признач.  Словник української мови у 20 томах
5. повітовий — ПОВІТО́ВИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до пові́т. Питання про об’єднання радянських республік було основним на волосних, повітових і губернських з’їздах Рад, які проходили на Україні в жовтні — грудні 1922 року (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. повітовий — Повітовий, -а, -е Уѣздный. Повітовий суд. Котл. В одному повітовому місті жив міщанин Лемішка. Левиц. І. 238.  Словник української мови Грінченка