повітовий

Повітовий, -а, -е

Уѣздный. Повітовий суд. Котл. В одному повітовому місті жив міщанин Лемішка. Левиц. І. 238.

Значення в інших словниках

1. повітовий — Повіто́вий: — Повіто́ві ради: повітові самоврядування, в яких вирішальний голос мала польська шляхта [47] — маршалок краєвий: голова крайового сейму в Галичині за часів Австро-Угорщини; маршалок повітовий...  Словник з творів Івана Франка
2. повітовий — повіто́вий прикметник іст.  Орфографічний словник української мови
3. повітовий — -а, -е, іст. 1》 Прикм. до повіт. Повітовий актив. Повітові училища — неповні середні школи дореволюційної Росії. || Признач. для обслуговування повіту. || Який живе в повіті. Повітове місто — адміністративний центр повіту. 2》 Провінціальний, далекий від центру. || Властивий провінціалам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повітовий — Повіто́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повітовий — ПОВІТО́ВИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до пові́т. Після закінчення університету Саватій одержує призначення в Оренбурзький край, а через кілька років повертається до Переяслава повітовим лікарем (з наук. літ.); Повітовий актив; // Признач.  Словник української мови у 20 томах
6. повітовий — ПОВІТО́ВИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до пові́т. Питання про об’єднання радянських республік було основним на волосних, повітових і губернських з’їздах Рад, які проходили на Україні в жовтні — грудні 1922 року (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах