повітовий
ПОВІТО́ВИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до пові́т.
Після закінчення університету Саватій одержує призначення в Оренбурзький край, а через кілька років повертається до Переяслава повітовим лікарем (з наук. літ.);
Повітовий актив;
// Признач. для обслуговування повіту.
У Бобринці була повітова школа на три класи (з мемуарної літ.);
// Який живе в повіті.
Поміж повітовим панством наша сім'я лічилася за людей середнього достатку (Панас Мирний);
Вона задумала організувати велику допомогу всієї повітової шляхти й інтелігенції на користь бідних селян (Н. Кобринська).
2. Провінціальний, далекий від центру.
Народився я 30 серпня 1894 року на околиці невеликого повітового містечка Сосниці на Чернігівщині (О. Довженко);
// Властивий провінціалам.
Всі ті старання були цілком даремні, бо однаково, роз'їхавшися з празника, попаді будуть судити й пересуджувати кожну дрібницю .. Але тут – усміхи, похвали надміру, і тьма-тьменна повітової гречності (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)