повіточка
ПОВІ́ТОЧКА, и, ж.
Зменш. до пові́тка.
Минає рік. Коло хатини В повіточці своїй малій Той бондар праведний, святий, І гадки, праведний, не має, Барило й бочку набиває Та ще й курникає (Т. Шевченко);
Майже кожен мешканець мав у тому дворі свій закуток, де містилась повіточка для топлива (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)