рабунок

Рабу́нок:

— грабіж, грабунок [47]

Рабу́нки:

— грабунки [6]

Значення в інших словниках

1. рабунок — рабу́нок іменник чоловічого роду грабунок діал.  Орфографічний словник української мови
2. рабунок — -нку, ч., діал. 1》 Грабунок. 2》 Награбоване майно; здобич.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рабунок — РАБУ́НОК, нку, ч., діал. 1. Грабунок. Ідуть турки на рабунки (П. Чубинський). 2. Награбоване майно; здобич. – Оце вам, матусю, наш рабунок, що всі ми без сорочок ходимо, хоч могли б багато, багато придбати (В. Стефаник).  Словник української мови у 20 томах
4. рабунок — ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців.  Словник синонімів української мови
5. рабунок — РАБУ́НОК, нку, ч., діал. 1. Грабунок. Ідуть турки на рабунки (Чуб., V, 1874, 1087). 2. Награбоване майно; здобич. — Оце вам, матусю, наш рабунок, що всі ми без сорочок ходимо, хоч могли б багато, багато придбати (Стеф., І, 1949, 196).  Словник української мови в 11 томах
6. рабунок — Рабунок, -нку м. 1) Грабежъ. Ідуть турки на рабунки. Чуб. V. 1087. 2) Награбленное имущество, добыча. Як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись. К. Хм. 65.  Словник української мови Грінченка