рабунок
РАБУ́НОК, нку, ч., діал.
1. Грабунок.
Ідуть турки на рабунки (Чуб., V, 1874, 1087).
2. Награбоване майно; здобич.
— Оце вам, матусю, наш рабунок, що всі ми без сорочок ходимо, хоч могли б багато, багато придбати (Стеф., І, 1949, 196).
Словник української мови (СУМ-11)