Значення в інших словниках
-
стаєнний —
стає́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
стаєнний —
СТАЄ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́йня. На стаєннім порозі з'явився хурман (М. Коцюбинський); Два дні Юрко томився у Штефана на стаєнному горищі в сіні (П. Козланюк); // Якого тримають у стайні; признач.
Словник української мови у 20 томах
-
стаєнний —
стає́нний конюх (ст)||машталір
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
стаєнний —
-а, -е. 1》 Прикм. до стайня. || Якого тримають у стайні; признач. для їзди, а не для сільськогосподарських робіт (про коня); виїзний. Стаєнна лайка — груба, непристойна лайка. 2》 у знач. ім. стаєнний, -ного, ч. Те саме, що конюх.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стаєнний —
КО́НЮХ (той, хто доглядає коней), СТАЙНИ́ЧИЙ, СТАЄ́ННИЙ, КІННИ́ЧИЙ розм., КОНЮ́ШИЙ заст., ШТАЛМЕ́ЙСТЕР заст., ФО́РНАЛЬ діал. — Ануте, хлопці, — гукнув на конюхів, — виведіть лишень Пашу. — Та й кінь же був, отой Паша (О.
Словник синонімів української мови
-
стаєнний —
Стає́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стаєнний —
СТАЄ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́йня. На стаєннім порозі з’явився хурман (Коцюб., II, 1955, 81); Два дні Юрко томився у Штефана на стаєнному горищі в сіні (Козл., Ю. Крук, 1957, 388); // Якого тримають у стайні; признач.
Словник української мови в 11 томах
-
стаєнний —
Стаєнний, -а, -е Конюшенный. Коні стаєнні. О. 1862. V. 107.
Словник української мови Грінченка