стаєнний

стає́нний

-а, -е.

1》 Прикм. до стайня.

|| Якого тримають у стайні; признач. для їзди, а не для сільськогосподарських робіт (про коня); виїзний.

Стаєнна лайка — груба, непристойна лайка.

2》 у знач. ім. стаєнний, -ного, ч. Те саме, що конюх.

Значення в інших словниках

1. стаєнний — Стає́нний: — конюх [51]  Словник з творів Івана Франка
2. стаєнний — стає́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. стаєнний — СТАЄ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́йня. На стаєннім порозі з'явився хурман (М. Коцюбинський); Два дні Юрко томився у Штефана на стаєнному горищі в сіні (П. Козланюк); // Якого тримають у стайні; признач.  Словник української мови у 20 томах
4. стаєнний — стає́нний конюх (ст)||машталір  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. стаєнний — КО́НЮХ (той, хто доглядає коней), СТАЙНИ́ЧИЙ, СТАЄ́ННИЙ, КІННИ́ЧИЙ розм., КОНЮ́ШИЙ заст., ШТАЛМЕ́ЙСТЕР заст., ФО́РНАЛЬ діал. — Ануте, хлопці, — гукнув на конюхів, — виведіть лишень Пашу. — Та й кінь же був, отой Паша (О.  Словник синонімів української мови
6. стаєнний — Стає́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стаєнний — СТАЄ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́йня. На стаєннім порозі з’явився хурман (Коцюб., II, 1955, 81); Два дні Юрко томився у Штефана на стаєнному горищі в сіні (Козл., Ю. Крук, 1957, 388); // Якого тримають у стайні; признач.  Словник української мови в 11 томах
8. стаєнний — Стаєнний, -а, -е Конюшенный. Коні стаєнні. О. 1862. V. 107.  Словник української мови Грінченка