стаєнний
СТАЄ́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до ста́йня.
На стаєннім порозі з'явився хурман (М. Коцюбинський);
Два дні Юрко томився у Штефана на стаєнному горищі в сіні (П. Козланюк);
// Якого тримають у стайні; признач. для їзди, а не для сільськогосподарських робіт (про коня); виїзний.
Дорогою їхало більше як десять їздців на добрих, стаєнних конях (І. Франко);
Він часто уявляв собі свою рідну дочку на зеленій Усатенковій тачанці, запряженій парою стаєнних коней, що вітром мчать через село... (С. Воскрекасенко).
2. у знач. ім. стає́нний, ного, ч. Те саме, що ко́нюх.
Пан дідич до слуги озвався: “Дай до стайні знати, Там до стаєнного Гриня́, Щоб комісарського коня Казав негайно осідлати!” (І. Франко);
Виходячи з стайні, він спинився здивований – один із стаєнних вів на поводі з водопою розкішного жеребця (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)