Значення в інших словниках
-
утори —
(втори), -ів, мн. (одн. утор, -а, ч.), спец. Пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно. || Крайня частина клепок бочки, діжки, барила, в якій прорізано такий паз. Слабий на утори — невитриманий, неврівноважений (про людину). Слабка на утори — про поступливу стосовно сексу жінку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
утори —
Уто́ри, -рів, -рам
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
утори —
УТО́РИ (ВТО́РИ), ів, мн. (одн. уто́р, а, ч.), спец. Пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно. Виріже [бондар] утори.., зіб’є туго дно, — завтра в нього вдарить хмільно молоде вино (Рудь, Дон.
Словник української мови в 11 томах
-
утори —
Утори, -рів ж. Желобокъ на краяхъ бочки, въ который вставляютъ дно. слабий, слабкий на вто́ри. а) Не умѣющій удержать въ себѣ газовъ. б) Несдержанный. Богині в гніві ті оке баби і так же на утори слабі. Котл. Ен. VI. 13. Бабка на утори слабка. Ном.
Словник української мови Грінченка