уходити

Ухо́дити:

— за (когось, щось) — вважатися за (когось, щось) [52]

— уходити від: втікати; уходити за щось: вважати за.. [IV]

— уходити (15)< пол. uchodzić — личити, годитися; [MО,VI]

Значення в інших словниках

1. уходити — ухо́дити 1 дієслово недоконаного виду входити кудись ухо́дити 2 дієслово недоконаного виду вважатися діал. ухо́дити 3 дієслово недоконаного виду проходити діал.  Орфографічний словник української мови
2. уходити — Ухо́дити (за кого?, за що?). Сприйматися, здаватися, вважатися (ким?, яким?). Отже приймім, що вони є тим, за що хотять уходити, але треба мати все на оці те, що “Старорусини ” є посередником...  Українська літературна мова на Буковині
3. уходити — [ўходиетие] = входити -оджу, -диеш; нак. — од', -од'теи  Орфоепічний словник української мови
4. уходити — УХО́ДИТИ¹ див. вхо́дити. УХО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал., за кого – що. Вважатися. Коли йшла [Обринська] вулицею, їй кланялися всі.  Словник української мови у 20 томах
5. уходити — I див. входити. II -джу, -диш, недок., діал. 1》 Личити, годитися. Не уходить (не уходило) безос. — не личить, не годиться. 2》 за кого – що. Вважатися. III -джу, -диш, недок., уйти, уйду, уйдеш, док., перех., діал. Проходити певну відстань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. уходити — ВНИКА́ТИ у що (знайомлячись із чим-небудь, вивчаючи факти, аналізуючи щось, намагатися розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ, ВХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ), ВВІХО́ДИТИ (УВІХО́ДИТИ), ДОКО́ПУВАТИСЯ розм., ДОХО́ДИТИ чого, розм.  Словник синонімів української мови
7. уходити — УХО́ДИТИ¹ див. вхо́дити. УХО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал. 1: Не ухо́дить (не ухо́дило), безос. 1. не личить, не годиться. Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони зблідли й затремтіли.  Словник української мови в 11 томах
8. уходити — Уходити см. увіходити. --------------- Уходити, -джу, -диш гл. Поносить вдоволь одежду. Ла світі сі не нажили, красно не входили. Шух. І. 203.  Словник української мови Грінченка