уходити

УХО́ДИТИ¹ див. вхо́дити.

УХО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал., за кого – що.

Вважатися.

Коли йшла [Обринська] вулицею, їй кланялися всі. Не тим, щоб була, може, краще або багатше одіта від других видніших дам міста, а радше тому, що уходила за взірцеву матір, походила, як казали, з “доброго дому” (О. Кобилянська);

Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить (Номис);

Герасим Смотрицький .. уходив поміж тодішніми українцями за великого чоловіка і вченого (А. Чайковський).

(1) Не ухо́дить (ухо́дило), безос. – не личить, не годиться.

Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони зблідли й затремтіли. Але скритися, тікати не уходило, – треба було ставити чоло, будь-що-будь (І. Франко).

УХО́ДИТИ³, джу, диш, недок., УЙТИ́, уйду́, уйде́ш, док., що, діал.

Проходити певну відстань.

– Прошу спати, бо завтра встаємо дуже рано, щоб за холоду уйти добрий шмат дороги! (І. Франко);

// перен., розм. Уминати (див. умина́ти¹ 2).

Діди дали мені кавунів, а я голодний накинувся та й уходив усе, що було нарізано (з переказу).

УХОДИ́ТИ (ВХОДИ́ТИ), оджу́, о́диш, док., діал.

1. Походити досхочу.

– Ні чоловік в'їв, ні впив, ні красно входив (І. Франко).

2. Довго носячи, робити старим, непридатним для користування (одяг, взуття і т. ін.).

Уходити чоботи.

Значення в інших словниках

1. уходити — Ухо́дити: — за (когось, щось) — вважатися за (когось, щось) [52] — уходити від: втікати; уходити за щось: вважати за.. [IV] — уходити (15)< пол. uchodzić — личити, годитися; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. уходити — ухо́дити 1 дієслово недоконаного виду входити кудись ухо́дити 2 дієслово недоконаного виду вважатися діал. ухо́дити 3 дієслово недоконаного виду проходити діал.  Орфографічний словник української мови
3. уходити — Ухо́дити (за кого?, за що?). Сприйматися, здаватися, вважатися (ким?, яким?). Отже приймім, що вони є тим, за що хотять уходити, але треба мати все на оці те, що “Старорусини ” є посередником...  Українська літературна мова на Буковині
4. уходити — [ўходиетие] = входити -оджу, -диеш; нак. — од', -од'теи  Орфоепічний словник української мови
5. уходити — I див. входити. II -джу, -диш, недок., діал. 1》 Личити, годитися. Не уходить (не уходило) безос. — не личить, не годиться. 2》 за кого – що. Вважатися. III -джу, -диш, недок., уйти, уйду, уйдеш, док., перех., діал. Проходити певну відстань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. уходити — ВНИКА́ТИ у що (знайомлячись із чим-небудь, вивчаючи факти, аналізуючи щось, намагатися розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ, ВХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ), ВВІХО́ДИТИ (УВІХО́ДИТИ), ДОКО́ПУВАТИСЯ розм., ДОХО́ДИТИ чого, розм.  Словник синонімів української мови
7. уходити — УХО́ДИТИ¹ див. вхо́дити. УХО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал. 1: Не ухо́дить (не ухо́дило), безос. 1. не личить, не годиться. Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони зблідли й затремтіли.  Словник української мови в 11 томах
8. уходити — Уходити см. увіходити. --------------- Уходити, -джу, -диш гл. Поносить вдоволь одежду. Ла світі сі не нажили, красно не входили. Шух. І. 203.  Словник української мови Грінченка