уходити — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

уходити — Ухо́дити: — за (когось, щось) — вважатися за (когось, щось) [52] — уходити від: втікати; уходити за щось: вважати за.. [IV] — уходити (15)< пол. uchodzić — личити, годитися; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
уходити — ухо́дити 1 дієслово недоконаного виду входити кудись ухо́дити 2 дієслово недоконаного виду вважатися діал. ухо́дити 3 дієслово недоконаного виду проходити діал. Орфографічний словник української мови
уходити — Ухо́дити (за кого?, за що?). Сприйматися, здаватися, вважатися (ким?, яким?). Отже приймім, що вони є тим, за що хотять уходити, але треба мати все на оці те, що “Старорусини ” є посередником... Українська літературна мова на Буковині
уходити — [ўходиетие] = входити -оджу, -диеш; нак. — од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
уходити — УХО́ДИТИ¹ див. вхо́дити. УХО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал., за кого – що. Вважатися. Коли йшла [Обринська] вулицею, їй кланялися всі. Словник української мови у 20 томах
уходити — I див. входити. II -джу, -диш, недок., діал. 1》 Личити, годитися. Не уходить (не уходило) безос. — не личить, не годиться. 2》 за кого – що. Вважатися. III -джу, -диш, недок., уйти, уйду, уйдеш, док., перех., діал. Проходити певну відстань. Великий тлумачний словник сучасної мови
уходити — ВНИКА́ТИ у що (знайомлячись із чим-небудь, вивчаючи факти, аналізуючи щось, намагатися розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ, ВХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ), ВВІХО́ДИТИ (УВІХО́ДИТИ), ДОКО́ПУВАТИСЯ розм., ДОХО́ДИТИ чого, розм. Словник синонімів української мови
уходити — УХО́ДИТИ¹ див. вхо́дити. УХО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал. 1: Не ухо́дить (не ухо́дило), безос. 1. не личить, не годиться. Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони зблідли й затремтіли. Словник української мови в 11 томах