цабанити

Цабани́ти:

Цаба́нити:

— лаяти [49]

— лаяти, проклинати, кричати [3;10]

— лаяти, проклинати [VII]

— накидатись, бити, кричати, лаяти [22]

Значення в інших словниках

1. цабанити — цаба́ни́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. цабанити — див. дорікати; лаяти  Словник синонімів Вусика
3. цабанити — ЦАБА́НИ́ТИ, ба́ню́, ба́ни́ш, недок., кого і без прям. дод., діал. 1. Зневажливими, грубими словами докоряти кому-небудь; лаяти, клясти. Хлопи не вважали на святість місця, але цабанили о. Квінтіліану також порядним запасом свойого лексикона (І.  Словник української мови у 20 томах
4. цабанити — цабани́ти (сабани́ти) 1. бити (ст)|| = валити 2. тягнути, нести, докладаючи зусиль (ст)||траґати (труґати) 3. незадоволено бурмотіти; обурюватися, нарікати (ср, ст) 4. просити надто велику ціну (ст): Хотіла купити перців до обіду, а та паскарка цабанила страшні гроші (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. цабанити — -баню, -баниш, недок., перех. і без додатка, діал. 1》 Зневажливими, грубими словами докоряти кому-небудь; лаяти, клясти. 2》 Просити надто багато за щось (про ціну).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цабанити — ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. цабанити — ЦАБА́НИ́ТИ, ба́ню́, ба́ни́ш, недок., перех. і без додатка, діал. 1. Зневажливими, грубими слонами докоряти кому-небудь; лаяти, клясти. Хлопи не вважали на святість місця, але цабанили о. Квінтіліану також порядним запасом свойого лексикона (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. цабанити — Цабанити, -ню, -ниш гл. 1) Поднимать. Желех. 2) Говорить нѣчто ни съ чѣмъ несообразное, чудовищное. Желех. — ціну. Запрашивать непомѣрную цѣну. Желех. 3) Бранить, ругать. Фр. (Желех.).  Словник української мови Грінченка