цабанити —
Цабани́ти: Цаба́нити: — лаяти [49] — лаяти, проклинати, кричати [3;10] — лаяти, проклинати [VII] — накидатись, бити, кричати, лаяти [22]
Словник з творів Івана Франка
цабанити —
див. дорікати; лаяти
Словник синонімів Вусика
цабанити —
ЦАБА́НИ́ТИ, ба́ню́, ба́ни́ш, недок., кого і без прям. дод., діал. 1. Зневажливими, грубими словами докоряти кому-небудь; лаяти, клясти. Хлопи не вважали на святість місця, але цабанили о. Квінтіліану також порядним запасом свойого лексикона (І.
Словник української мови у 20 томах
цабанити —
цабани́ти (сабани́ти) 1. бити (ст)|| = валити 2. тягнути, нести, докладаючи зусиль (ст)||траґати (труґати) 3. незадоволено бурмотіти; обурюватися, нарікати (ср, ст) 4. просити надто велику ціну (ст): Хотіла купити перців до обіду, а та паскарка цабанила страшні гроші (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
цабанити —
-баню, -баниш, недок., перех. і без додатка, діал. 1》 Зневажливими, грубими словами докоряти кому-небудь; лаяти, клясти. 2》 Просити надто багато за щось (про ціну).
Великий тлумачний словник сучасної мови
цабанити —
ЦАБА́НИ́ТИ, ба́ню́, ба́ни́ш, недок., перех. і без додатка, діал. 1. Зневажливими, грубими слонами докоряти кому-небудь; лаяти, клясти. Хлопи не вважали на святість місця, але цабанили о. Квінтіліану також порядним запасом свойого лексикона (Фр.
Словник української мови в 11 томах
цабанити —
Цабанити, -ню, -ниш гл. 1) Поднимать. Желех. 2) Говорить нѣчто ни съ чѣмъ несообразное, чудовищное. Желех. — ціну. Запрашивать непомѣрную цѣну. Желех. 3) Бранить, ругать. Фр. (Желех.).
Словник української мови Грінченка