чинитися —
ЧИНИ́ТИСЯ, ню́ся, нишся, недок. 1. Відбуватися, робитися, діятися. Вона бачила, що чиниться щось нечуване, і перш од усього злякалась (І. Нечуй-Левицький); Двері рипнули і в хату увійшов тихо Микита. – І де хоч ти там тиняєшся?...
Словник української мови у 20 томах
чинитися —
чини́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
чинитися —
-нюся, -нишся, недок. 1》 Відбуватися, робитися, діятися. 2》 діал. Робити вигляд, прикидатися. 3》 Пас. до чинити I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чинитися —
ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев.
Словник синонімів української мови
чинитися —
ЧИНИ́ТИСЯ, ню́ся, нишся, недок. 1. Відбуватися, робитися, діятися. Вона бачила, що чиниться щось нечуване, і перш од усього злякалась (Н.-Лев., I, 1956, 454); Двері рипнули і в хату увійшов тихо Микита. — І де хоч ти там тиняєшся?...
Словник української мови в 11 томах
чинитися —
Чини́тися, -ню́ся, -нишся гл. 1) Дѣлаться, происходить; становиться. Чинилося те у давню давнину. МВ. ІІ. 61. Чоловік чинится, давний, медвідь — старий. Вх. Зн. 80. 2) Выдавать себя за кого. Він чиниться Христос, а йому грішка жінка ноги миє! як то так? — казали жиди. Канев. у.
Словник української мови Грінченка