чинитися
ЧИНИ́ТИСЯ, ню́ся, нишся, недок.
1. Відбуватися, робитися, діятися.
Вона бачила, що чиниться щось нечуване, і перш од усього злякалась (І. Нечуй-Левицький);
Двері рипнули і в хату увійшов тихо Микита. – І де хоч ти там тиняєшся? – зразу повернулась до його [нього] Настя, – не бачиш, що тут таке чиниться? (С. Васильченко);
Великий подвиг чиниться зараз на просторах нашої країни (Ю. Смолич).
2. діал. Робити вигляд, прикидатися.
– Ей, діду! Не чинися глухим, коли тобі не позаступало! (І. Франко);
Стара їмость входила пару разів, тихо, тихесенько прочиняючи двері. Маруся прикривала тоді очі й чинилася сплячою (Г. Хоткевич);
// Видавати себе за когось.
Він чиниться Христос, а йому грішна жінка ноги миє! Як то так? – казали жиди (Сл. Б. Грінченка).
3. Пас. до чини́ти¹.
Здається – чиниться над ним якась тяжка операція, після якої він стане звіриною (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)