Сізіф —
(грец. Sisiph), -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології будівничий і цар Коринфа, засуджений богами вічно викочувати на гору великий камінь, який з вершини щоразу скочувався вниз. 2. перен. Сізіфова праця – важка і виснажлива безплідна робота.
Словник поетичної мови Василя Стуса
Сізіф —
сісіф, -а, ч. У давньогрецькій міфології – цар, покараний за образу богів тим, що вічно мусив викочувати на гору великий камінь, який щоразу скочувався вниз.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сізіф —
сізі́ф (грец. Σίσυφος) 1. За давньогрецькою міфологією син Еола, що за провину перед богами був покараний – змушений вічно викочувати на гору великий камінь, який з вершини щоразу скочувався вниз, і С. доводилося все починати знову.
Словник іншомовних слів Мельничука
Сізіф —
див. Сісіф
Універсальний словник-енциклопедія