Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

сійба

Сівба́, -би́ і сійба́, -би́

сійба́, див. сівба́

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. сійба — сійба́ іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
  2. сійба — СІЙБА́, и́, ж., діал. Сівба. Рання сійба хоч не вродить, то й з хліба не зводить (Номис); Ми зранку, Ще й заморозь не відійшла, В дворі пшеницю .. До сійби ладили (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
  3. сійба — -и, ж., діал. Сівба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сійба — СІЙБА́, и́, ж., діал. Сівба. Рання сійба хоч не вродить, то й з хліба не зводить (Номис, 1864, № 10153); Ми зранку, Ще й заморозь не відійшла, В дворі пшеницю.. До сійби ладили (Фр., X, 4954, 336).  Словник української мови в 11 томах
  5. сійба — Сійба, -би ж. = сівба. Жито на сійбу. ХС. 1. 77. Він дуже мудро зробив, роздавши людям зерно на сійбу. Кв. II. 43. На Семена — середня сійба. Канев. у. Далі оранка на зімину, ще далі — сійба. Мир. ХРВ. 125.  Словник української мови Грінченка