сійба —
сійба́ іменник жіночого роду діал.
Орфографічний словник української мови
сійба —
СІЙБА́, и́, ж., діал. Сівба. Рання сійба хоч не вродить, то й з хліба не зводить (Номис); Ми зранку, Ще й заморозь не відійшла, В дворі пшеницю .. До сійби ладили (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
сійба —
-и, ж., діал. Сівба.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сійба —
СІЙБА́, и́, ж., діал. Сівба. Рання сійба хоч не вродить, то й з хліба не зводить (Номис, 1864, № 10153); Ми зранку, Ще й заморозь не відійшла, В дворі пшеницю.. До сійби ладили (Фр., X, 4954, 336).
Словник української мови в 11 томах
сійба —
Сійба, -би ж. = сівба. Жито на сійбу. ХС. 1. 77. Він дуже мудро зробив, роздавши людям зерно на сійбу. Кв. II. 43. На Семена — середня сійба. Канев. у. Далі оранка на зімину, ще далі — сійба. Мир. ХРВ. 125.
Словник української мови Грінченка