сійба
СІЙБА́, и́, ж., діал. Сівба.
Рання сійба хоч не вродить, то й з хліба не зводить (Номис, 1864, № 10153);
Ми зранку, Ще й заморозь не відійшла, В дворі пшеницю.. До сійби ладили (Фр., X, 4954, 336).
Словник української мови (СУМ-11)СІЙБА́, и́, ж., діал. Сівба.
Рання сійба хоч не вродить, то й з хліба не зводить (Номис, 1864, № 10153);
Ми зранку, Ще й заморозь не відійшла, В дворі пшеницю.. До сійби ладили (Фр., X, 4954, 336).
Словник української мови (СУМ-11)