Сізіф

Сізі́ф

сісіф, -а, ч.

У давньогрецькій міфології – цар, покараний за образу богів тим, що вічно мусив викочувати на гору великий камінь, який щоразу скочувався вниз.

Значення в інших словниках

1. Сізіф — (грец. Sisiph), -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології будівничий і цар Коринфа, засуджений богами вічно викочувати на гору великий камінь, який з вершини щоразу скочувався вниз. 2. перен. Сізіфова праця – важка і виснажлива безплідна робота.  Словник поетичної мови Василя Стуса
2. сізіф — сізі́ф (грец. Σίσυφος) 1. За давньогрецькою міфологією син Еола, що за провину перед богами був покараний – змушений вічно викочувати на гору великий камінь, який з вершини щоразу скочувався вниз, і С. доводилося все починати знову.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. Сізіф — див. Сісіф  Універсальний словник-енциклопедія
4. Сізіф — Сізі́ф, -фа. Сізі́фів, -фова, -фове. Сізі́фова пра́ця  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)