хортиця —
хорти́ця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
хортиця —
ХОРТИ́ЦЯ, і, ж. Самка хорта. Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру [огирі], а біля стремена бігла біленька хортиця (О. Стороженко).
Словник української мови у 20 томах
хортиця —
-і, ж. Самиця хорта.
Великий тлумачний словник сучасної мови
Хортиця —
Острів на Дніпрі; входить у міську смугу Запоріжжя; довж. 12 км, шир. 2,5 км; загальна площа бл. 2650 га; вперше згадується у праці Костянтина VII Багрянородного Про управління імперією (середина X ст.) під назвою острів св.
Універсальний словник-енциклопедія
хортиця —
ХОРТИ́ЦЯ, і, ж. Самиця хорта. Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру [огирі], а біля стремена бігла біленька хортиця (Стор., І, 1957, 94).
Словник української мови в 11 томах
хортиця —
Хортиця, -ці ж. Борзая сука. Навела хортиця хортенят. Грин. II. 263.
Словник української мови Грінченка