хортиця

ХОРТИ́ЦЯ, і, ж. Самиця хорта.

Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру [огирі], а біля стремена бігла біленька хортиця (Стор., І, 1957, 94).

Значення в інших словниках

1. хортиця — хорти́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. хортиця — ХОРТИ́ЦЯ, і, ж. Самка хорта. Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру [огирі], а біля стремена бігла біленька хортиця (О. Стороженко).  Словник української мови у 20 томах
3. хортиця — -і, ж. Самиця хорта.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Хортиця — Острів на Дніпрі; входить у міську смугу Запоріжжя; довж. 12 км, шир. 2,5 км; загальна площа бл. 2650 га; вперше згадується у праці Костянтина VII Багрянородного Про управління імперією (середина X ст.) під назвою острів св.  Універсальний словник-енциклопедія
5. Хортиця — Хорти́ця, -ці (острів); хорти́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хортиця — Хортиця, -ці ж. Борзая сука. Навела хортиця хортенят. Грин. II. 263.  Словник української мови Грінченка