Великий тлумачний словник сучасної мови

хортиця

хорти́ця

-і, ж.

Самиця хорта.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. хортиця — хорти́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. хортиця — ХОРТИ́ЦЯ, і, ж. Самка хорта. Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру [огирі], а біля стремена бігла біленька хортиця (О. Стороженко).  Словник української мови у 20 томах
  3. Хортиця — Острів на Дніпрі; входить у міську смугу Запоріжжя; довж. 12 км, шир. 2,5 км; загальна площа бл. 2650 га; вперше згадується у праці Костянтина VII Багрянородного Про управління імперією (середина X ст.) під назвою острів св.  Універсальний словник-енциклопедія
  4. Хортиця — Хорти́ця, -ці (острів); хорти́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хортиця — ХОРТИ́ЦЯ, і, ж. Самиця хорта. Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру [огирі], а біля стремена бігла біленька хортиця (Стор., І, 1957, 94).  Словник української мови в 11 томах
  6. хортиця — Хортиця, -ці ж. Борзая сука. Навела хортиця хортенят. Грин. II. 263.  Словник української мови Грінченка