Значення в інших словниках
-
архітектоніка —
архітекто́ніка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
архітектоніка —
-и, ж. 1》 архіт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле. || мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова. 2》 геол. Загальна картина геологічної будови земної кори або її частини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
архітектоніка —
АРХІТЕКТО́НІКА, и, ж., спец. 1. В архітектурі, живописі – гармонійне сполучення частин у єдине ціле; // У літературі, музиці і т. ін. – побудова твору як єдиного цілого, взаємозв'язок складових його частин.
Словник української мови у 20 томах
-
архітектоніка —
• архітектоніка [греч. 'αρχιτεκτονική (τέχνη) — будівництво, побудова] твору — принцип побудови худож. твору, співвідношення його осн. елементів. Див. Композиція.
Українська літературна енциклопедія
-
архітектоніка —
архітекто́ніка (від грец. αρχιτεκτονική – будівельне мистецтво) 1. Основний принцип побудови, зв’язок і взаємозумовленість елементів цілого. 2. Будова художнього твору, його композиція.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
архітектоніка —
БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец.
Словник синонімів української мови
-
архітектоніка —
АРХІТЕКТО́НІКА, и, ж. 1. архт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле; // мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова. Він [Панас Мирний] домагався психологічної правдивості, стрункої архітектоніки твору, взаємозумовленості дії персонажів...
Словник української мови в 11 томах
-
архітектоніка —
(грец. — головне будування) 1. Ясно сприймана художньо-образна цілісність, завдяки співпідпорядкованості частин, виявленню пластичних зв'язків цілого з деталями, центра і периферії, співвідношенню мас і простору...
Архітектура і монументальне мистецтво