архітектоніка
АРХІТЕКТО́НІКА, и, ж., спец.
1. В архітектурі, живописі – гармонійне сполучення частин у єдине ціле;
// У літературі, музиці і т. ін. – побудова твору як єдиного цілого, взаємозв'язок складових його частин.
За змістом, архітектонікою, фольклорним матеріалом весільні обряди бойків ідентичні обрядам всього українського народу (з наук. літ.);
Панас Мирний завжди домагався психологічної правдивості, стрункої архітектоніки твору, взаємозумовленості дії персонажів, чистоти і народності мови (з навч. літ.).
2. Загальна картина геологічної будови земної кори або її частини.
Багатофазні структури сплавів евтектичного типу мають складну архітектоніку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)