архітектоніка
АРХІТЕКТО́НІКА, и, ж.
1. архт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле;
// мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова.
Він [Панас Мирний] домагався психологічної правдивості, стрункої архітектоніки твору, взаємозумовленості дії персонажів, чистоти і народності мови (Іст. укр. літ., І, 1954, 389).
2. геол. Загальна картина геологічної будови земної кори або її частини.
Словник української мови (СУМ-11)