1. Словник української мови у 20 томах

архітектоніка

АРХІТЕКТО́НІКА, и, ж., спец.

1. В архітектурі, живописі – гармонійне сполучення частин у єдине ціле;

// У літературі, музиці і т. ін. – побудова твору як єдиного цілого, взаємозв'язок складових його частин.

За змістом, архітектонікою, фольклорним матеріалом весільні обряди бойків ідентичні обрядам всього українського народу (з наук. літ.);

Панас Мирний завжди домагався психологічної правдивості, стрункої архітектоніки твору, взаємозумовленості дії персонажів, чистоти і народності мови (з навч. літ.).

2. Загальна картина геологічної будови земної кори або її частини.

Багатофазні структури сплавів евтектичного типу мають складну архітектоніку (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. архітектоніка — архітекто́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. архітектоніка — -и, ж. 1》 архіт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле. || мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова. 2》 геол. Загальна картина геологічної будови земної кори або її частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. архітектоніка — • архітектоніка [греч. 'αρχιτεκτονική (τέχνη) — будівництво, побудова] твору — принцип побудови худож. твору, співвідношення його осн. елементів. Див. Композиція. Українська літературна енциклопедія
  4. архітектоніка — архітекто́ніка (від грец. αρχιτεκτονική – будівельне мистецтво) 1. Основний принцип побудови, зв’язок і взаємозумовленість елементів цілого. 2. Будова художнього твору, його композиція. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. архітектоніка — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. Словник синонімів української мови
  6. архітектоніка — Архітекто́ніка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. архітектоніка — АРХІТЕКТО́НІКА, и, ж. 1. архт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле; // мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова. Він [Панас Мирний] домагався психологічної правдивості, стрункої архітектоніки твору, взаємозумовленості дії персонажів... Словник української мови в 11 томах
  8. архітектоніка — (грец. — головне будування) 1. Ясно сприймана художньо-образна цілісність, завдяки співпідпорядкованості частин, виявленню пластичних зв'язків цілого з деталями, центра і периферії, співвідношенню мас і простору... Архітектура і монументальне мистецтво