архітектоніка

(грец. — головне будування)

1. Ясно сприймана художньо-образна цілісність, завдяки співпідпорядкованості частин, виявленню пластичних зв'язків цілого з деталями, центра і периферії, співвідношенню мас і простору, яка притаманна твору образотворчого мистецтва.

2. Гармонійне сполучення частин в архітектурній композиції, ясне співвідношення головних і другорядних елементів.

3. Виявлення художніх особливостей конструктивної основи споруди пластичними засобами, характером пропорцій, колористичним вирішенням, фактурою, завдяки чому візуально підкреслювались конструктивна стійкість, міцність будівельних матеріалів, особливості несомих і несучих елементів, надійність каркасних вузлів, ваговитість підвалин тощо (порівн. тектоніка).

4. У низці праць під А. розумілася теорія архітектури або навіть сама архітектура.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. архітектоніка — Архітекто́ніка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. архітектоніка — -и, ж. 1》 архіт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле. || мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова. 2》 геол. Загальна картина геологічної будови земної кори або її частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. архітектоніка — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. Словник синонімів української мови
  4. архітектоніка — архітекто́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. архітектоніка — АРХІТЕКТО́НІКА, и, ж., спец. 1. В архітектурі, живописі – гармонійне сполучення частин у єдине ціле; // У літературі, музиці і т. ін. – побудова твору як єдиного цілого, взаємозв'язок складових його частин. Словник української мови у 20 томах
  6. архітектоніка — • архітектоніка [греч. 'αρχιτεκτονική (τέχνη) — будівництво, побудова] твору — принцип побудови худож. твору, співвідношення його осн. елементів. Див. Композиція. Українська літературна енциклопедія
  7. архітектоніка — архітекто́ніка (від грец. αρχιτεκτονική – будівельне мистецтво) 1. Основний принцип побудови, зв’язок і взаємозумовленість елементів цілого. 2. Будова художнього твору, його композиція. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. архітектоніка — АРХІТЕКТО́НІКА, и, ж. 1. архт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле; // мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова. Він [Панас Мирний] домагався психологічної правдивості, стрункої архітектоніки твору, взаємозумовленості дії персонажів... Словник української мови в 11 томах