1. Словник синонімів української мови

архітектоніка

БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. (будова літературного твору); СТРІЙ, ЛАД (перев. щодо мови); СКЛАД (будова частини тіла); КОНСТРУ́КЦІЯ (будова машини, механізму, приладу; будова словосполучення, речення і под. мовних одиниць). Будова атома; Організаційна будова партії; Структура ґрунту; Структура металу; Надзвичайно складна за своєю побудовою, ..вона (кіноповість "Звенигора") дала щасливу можливість мені — виробничнику-самоукові — випробувати зброю в усіх жанрах (О. Довженко); Ритмічна організація вірша; У Панаса Мирного є твори, які написані, так би мовити, одним змахом пера і вражають легкістю композиції (О. Білецький); Улюблена поетом (Є. Плужником) архітектоніка — дві, рідше три й чотири строфи (Л. Новиченко); Рубінові здалося, що це говорить не бабуся, ..а мати — так багато було спільного в інтонаціях, навіть в самому ладі мови (І. Сенченко); Типово український склад обличчя, рівне високе чоло, а найбільше — то довгі сиві вуса.. завжди вводили в обман м'якого серцем любителя української старовини (Г. Хоткевич); Солдат — бездумний автомат найпростішої конструкції (П. Колесник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. архітектоніка — архітекто́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. архітектоніка — -и, ж. 1》 архіт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле. || мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова. 2》 геол. Загальна картина геологічної будови земної кори або її частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. архітектоніка — АРХІТЕКТО́НІКА, и, ж., спец. 1. В архітектурі, живописі – гармонійне сполучення частин у єдине ціле; // У літературі, музиці і т. ін. – побудова твору як єдиного цілого, взаємозв'язок складових його частин. Словник української мови у 20 томах
  4. архітектоніка — • архітектоніка [греч. 'αρχιτεκτονική (τέχνη) — будівництво, побудова] твору — принцип побудови худож. твору, співвідношення його осн. елементів. Див. Композиція. Українська літературна енциклопедія
  5. архітектоніка — архітекто́ніка (від грец. αρχιτεκτονική – будівельне мистецтво) 1. Основний принцип побудови, зв’язок і взаємозумовленість елементів цілого. 2. Будова художнього твору, його композиція. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. архітектоніка — Архітекто́ніка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. архітектоніка — АРХІТЕКТО́НІКА, и, ж. 1. архт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле; // мист., літ. Розмірність художнього твору; побудова. Він [Панас Мирний] домагався психологічної правдивості, стрункої архітектоніки твору, взаємозумовленості дії персонажів... Словник української мови в 11 томах
  8. архітектоніка — (грец. — головне будування) 1. Ясно сприймана художньо-образна цілісність, завдяки співпідпорядкованості частин, виявленню пластичних зв'язків цілого з деталями, центра і периферії, співвідношенню мас і простору... Архітектура і монументальне мистецтво