башта —
ба́шта іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
башта —
Вежа, (табірна) вишка, (пожежна) каланча, (для дзвонів) дзвіниця, (біля мечеті) мінарет, (вартова) іст. маяк, д. стражниця; (як житло) іст. терем.
Словник синонімів Караванського
башта —
Башта і вежа Часом постає питання — яке з цих двох слів, що обидва відповідають російському іменнику башня, краще застосувати в тому чи тому контексті — башта чи вежа?...
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
башта —
-и, ж. 1》 Висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі; вежа. 2》 військ. Верхня обертова частина корпусу танка або броньованого автомобіля; вишка на судні, в якій містяться гармати й кулемети.
Великий тлумачний словник сучасної мови
башта —
Вежа, варовня
Словник чужослів Павло Штепа
башта —
БА́ШТА, и, ж. 1. Висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі; вежа.
Словник української мови у 20 томах
башта —
И, ж., див. баштан.
Словник сучасного українського сленгу
башта —
Вежа
Словник застарілих та маловживаних слів
башта —
див. вежа; укріплення
Словник синонімів Вусика
башта —
БА́ШТА (висока вузька споруда, що будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін.), ВЕ́ЖА. Розвиднялось. На магістратській башті — вартові і французький інженер-фортифікатор Боплан (О.
Словник синонімів української мови
башта —
БА́ШТА, и, ж. 1. Висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі; вежа. Ворота в баштах запирали (Котл., І, 1952, 279); Вдаряє дванадцять на башті Кремля! (С. Ол.
Словник української мови в 11 томах
башта —
(польс. тат. — високе місце) Окрема будівля, у якій висота значно більше за горизонтальні розміри; або вертикальна частина споруди. Спочатку дерев'яні й муровані Б. зводилися як сторожові і оборонні.
Архітектура і монументальне мистецтво
башта —
Башта, -ти ж. 1) Башня. Лукаш. 110. Змурував високу багату. Грин. І. 128. Михайлик — лицарь був, да як зійшов на башту, да пустив з лука стрілу. ЗОЮР. I. 3. 2) Старая толстая ель. Шух. І. 177. ум. баштонька, башточка.
Словник української мови Грінченка