башта
БА́ШТА, и, ж.
1. Висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі; вежа.
А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Ворота в баштах запирали (І. Котляревський);
Могутньо здіймається цегляна водонапірна башта (О. Гончар);
* Образно. Господь – моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог – моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він – башта моя! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
* У порівн. Вона [гора Соколиця] вузька, висока, неначе башта величезного готичного собору (І. Нечуй-Левицький).
2. військ. Верхня обертова частина корпусу танка або броньованого автомобіля; вишка на судні, в якій містяться гармати й кулемети.
Капітан стояв, висунувшись по груди з башти (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)