баєчка —
ба́єчка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
баєчка —
[байеичка] -чкие, д. і м. -йеіц':і, мн. байеички, байеичок дв'і байеичкие
Орфоепічний словник української мови
баєчка —
-и, ж. Зменш. до байка I 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
баєчка —
БА́ЄЧКА, и, ж. Зменш. до ба́йка¹. Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); Ґалаґан у обмін на свою відмову дарував нам баєчку (Ю. Мушкетик); Роза ловила на собі чиїсь то осудливі, то побожні погляди і думала: про неї ця баєчка чи ні (Р. Іваничук).
Словник української мови у 20 томах
баєчка —
БА́ЄЧКА, и, ж. Зменш. до ба́йка¹ 1. Навчає баєчка великого й малого (Гл., Вибр., 1957, 210).
Словник української мови в 11 томах
баєчка —
Баєчка, -ки ж. ум. отъ байка.
Словник української мови Грінченка