Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

безвинно

Безви́нно, присл.

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. безвинно — безви́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. безвинно — Присл. до безвинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвинно — БЕЗВИ́ННО. Присл. до безви́нний. [Василь:] Скажіть же тепер, хто ж її до сього довів? .. от так безвинно молоду душу загубили... (Панас Мирний); [Микита:] Зараз я згадав Великий гріх, яким пергамент чистий Свого життя заплямив Ярослав...  Словник української мови у 20 томах
  4. безвинно — БЕЗВИ́ННО. Присл. до безви́нний. [Василь:] Скажіть же тепер, хто ж її до сього довів? ..от так безвинно молоду душу загубили… (Мирний, V, 1955, 116); [Микита:] Зараз я згадав Великий гріх, яким пергамент чистий Свого життя заплямив Ярослав...  Словник української мови в 11 томах
  5. безвинно — Безвинно нар. Безъ вины, неповинно. Безвинно гнали мене дуки. К. Псал. 286. Кров християнську безвинно проливав. АД. І. 179.  Словник української мови Грінченка