безвинно

БЕЗВИ́ННО.

Присл. до безви́нний.

[Василь:] Скажіть же тепер, хто ж її до сього довів? .. от так безвинно молоду душу загубили... (Панас Мирний);

[Микита:] Зараз я згадав Великий гріх, яким пергамент чистий Свого життя заплямив Ярослав, Коли схопив і ув'язнив безвинно Посадника чесного Коснятина... (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. безвинно — безви́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безвинно — Присл. до безвинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безвинно — Безви́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. безвинно — БЕЗВИ́ННО. Присл. до безви́нний. [Василь:] Скажіть же тепер, хто ж її до сього довів? ..от так безвинно молоду душу загубили… (Мирний, V, 1955, 116); [Микита:] Зараз я згадав Великий гріх, яким пергамент чистий Свого життя заплямив Ярослав...  Словник української мови в 11 томах
5. безвинно — Безвинно нар. Безъ вины, неповинно. Безвинно гнали мене дуки. К. Псал. 286. Кров християнську безвинно проливав. АД. І. 179.  Словник української мови Грінченка