Значення в інших словниках
-
безголовий —
безголо́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
безголовий —
Без голови; (дурний) безмозкий, недотепний, дурноголовий.
Словник синонімів Караванського
-
безголовий —
-а, -е. 1》 Який не має голови. || Якому відтято голову; обезглавлений. 2》 перен. Дурний, дурноголовий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
безголовий —
БЕЗГОЛО́ВИЙ, а, е. 1. Який не має голови. Тут же, на морському дні, живуть деякі представники безголових, або пластинчатозябрових, молюсків (з наук. літ.); // Якому відтято голову; обезглавлений.
Словник української мови у 20 томах
-
безголовий —
див. дурний; нетямущий
Словник синонімів Вусика
-
безголовий —
ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
безголовий —
БЕЗГОЛО́ВИЙ, а, е. 1. Який не має голови. Тут же [на морському дні] живуть деякі представники безголових, або пластинчатозябрових, молюсків (Курс заг. геол., 1947, 165); // Якому відтято голову; обезглавлений.
Словник української мови в 11 томах
-
безголовий —
Безголовий, -а, -е 1) Не имѣющій головы. 2) Безумный, безсмысленный. Мовчати б вам. то й то б уже був розум: здавалось би, що й ви не безголові. К. Іов. 28.
Словник української мови Грінченка