Значення в інших словниках
-
безсмертний —
безсме́ртний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
безсмертний —
Невмирущий, вічно-живий, несмертельний, немрущий, нетлінний, (що встає з попелу) міт. Фенікс; (дух) вічний, довічний, безвічний; (чин) незабутній, сов. немеркнучий, неув'ядний.
Словник синонімів Караванського
-
безсмертний —
[беизсмертнией і беис:мертнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
-
безсмертний —
-а, -е. 1》 Який вічно живе, ніколи не вмирає. || у знач. ім., звичайно мн., міф. безсмертні, -них. Боги. 2》 Який назавжди лишається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
безсмертний —
Невмирака, невмиручий, несмертний, несмертельний, вічний.
Словник чужослів Павло Штепа
-
безсмертний —
БЕЗСМЕ́РТНИЙ, а, е. 1. Який вічно живе, ніколи не вмирає. Така руїна, просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі... Чи вона думає, що люди безсмертні?...
Словник української мови у 20 томах
-
Безсмертний —
див. Бог
Словник синонімів Вусика
-
безсмертний —
БОГ (у язичницьких, політеїстичних віруваннях — одна з надприродних істот, що керують світом), БОЖЕСТВО́, БОЖО́К розм.; НЕБОЖИ́ТЕЛЬ книжн. (перев. про богів античної міфології); БЕЗСМЕ́РТНИЙ перев. мн., книжн. (в античній міфології).
Словник синонімів української мови
-
безсмертний —
БЕЗСМЕ́РТНИЙ, а, е. 1. Який вічно живе, ніколи не вмирає. Така руїна, просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі… Чи вона думає, що люди безсмертні? (Л. Укр., III, 1952, 530); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
-
безсмертний —
Безсмертний, -а, -е Безсмертный. І хоть єдиную сльозину в очах безсмертних покажи. Шевч. Безсмертної землі нема. Ном. № 8283.
Словник української мови Грінченка