бенефіція —
бенефі́ція іменник жіночого роду королівський дар іст.
Орфографічний словник української мови
бенефіція —
-ї, ж., іст. Земля, надана в користування (звичайно довічно) або подарована королем за службу. || Всяке майно чи прибутки католицького духовенства, пов'язані з церковною посадою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бенефіція —
БЕНЕФІ́ЦІЯ див. бенефі́цій.
Словник української мови у 20 томах
бенефіція —
бенефі́ція (від лат. beneficium – благодіяння) 1. В ранньофеодальній Західній Європі (8 – 12 ст.) надання королем або іншим великим землевласником васалові у довічне володіння землі за виконання певних військових чи адмінісіративних обов’язків.
Словник іншомовних слів Мельничука
бенефіція —
У середньовіччі земельне володіння, надане васалові за умови несення ним окреслених повинностей; поклала початок ленному обов'язкові.
Універсальний словник-енциклопедія
бенефіція —
БЕНЕФІ́ЦІЯ, ї, ж., іст. Земля, надана в користування (звичайно довічно) або подарована королем за службу. Практикувалися також і князівські бенефіції, тобто земельні пожалування тим або іншим особам за будь-які заслуги (Нариси стар. іст.
Словник української мови в 11 томах