бесіда —
Мова, розмова [V] — промова, розмова, [II,IV]
Словник з творів Івана Франка
бесіда —
бе́сіда іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
бесіда —
Метод одержання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Широко використовується в різних сферах роботи з персоналом, будучи найбільш поширеним способом вивчення працівника (при прийомі на роботу, зачисленні в резерв, перед атестаціями...
Словник із соціальної роботи
бесіда —
Бе́сіда. 1. Мова. Колись-то всі отсі народи [Москалі, Русини-Українці, Поляки, Чехи, Словаки, Серби, Хорвати, Словінці, Болгари]були одним народом, жили разом і говорили одною бесідою.
Українська літературна мова на Буковині
бесіда —
Розмова, балачка, гутірка, жм. мова; (на тему) доповідь; (взаємна) співбесіда; ЖМ. товариство, компанія; З. бенкет.
Словник синонімів Караванського
бесіда —
[бес'іда] -дие, д. і м. -д'і
Орфоепічний словник української мови
бесіда —
-и, ж. 1》 Розмова з ким-небудь. 2》 Доповідь, повідомлення на яку-небудь тему з наступним обміном думками; співбесіда. 3》 розм. Гуляння в когось; бенкет. 4》 розм. Товариство, компанія. 5》 діал. Мова, мовлення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бесіда —
Балачка, гутірка, мова, розмова, див. говорити
Словник чужослів Павло Штепа
бесіда —
БЕ́СІДА, и, ж. 1. Розмова. Служниця підслухала їх бесіду і пішла подивитися золотогривого коня (А. Калин); Жваві суперечки й бесіди чулися по всіх вулицях і провулках (А. Шиян); Він [дід] безумно любив гарну бесіду... (О.
Словник української мови у 20 томах
бесіда —
Без солі і хліба лиха бесіда. Без солі і хліба суха бесіда. Де немає гостинності, там доброї розмови не вийде. Розумного пізнається в бесіді, а мудрого в мовчанню. Людина проявляє свій розум під час розмови, а мудрість, якщо вміє вислухати інших.
Приповідки або українсько-народня філософія
бесіда —
БЕ́СІДА, и, ж. 1. Розмова з ким-небудь. Служниця підслухала їх бесіду і пішла подивитися золотогривого коня. (Калин, Закарп. казки, 1955, 64); Жваві суперечки й бесіди чулися по всіх вулицях і провулках (Шиян, Гроза.., 1956, 271).
Словник української мови в 11 томах
бесіда —
(ст.слов. — сидіти перед дверима) 1. Громадська хата для загальної праці у російській народній архітектурі. 2. Частина міста в Московії, що відводилася для мешкання іноземців.
Архітектура і монументальне мистецтво
бесіда —
Бесіда, -ди ж. = беседа. Бесіди богато, а розуму мало. Фр. Пр. 27. Ой чия ж то бесіда тут вечеряє весела. X. Сб. ѴІІ. 425.
Словник української мови Грінченка