бесідник

Бе́сідник, -ка, -кові; -ники, -ків

Значення в інших словниках

1. бесідник — Промовець, оратор [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. бесідник — бе́сі́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. бесідник — Бесі́дник. Промовець, доповідач. Не раз зітхав він, бачучи, як на підлогу летіли склянки і як стогнали дубові столи під кулаками занадто вже промовистих бесідників (Галіп, 43)...  Українська літературна мова на Буковині
4. бесідник — -а, ч. 1》 Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. 2》 рідко. Особа, яка проводить бесіду (у 2 знач.); лектор, доповідач. 3》 зах. Той, хто виступає на зборах; промовець, оратор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бесідник — Мовець, мовник, розмовник, промовник, оповідач, див. оратор, трибун, співбесідник  Словник чужослів Павло Штепа
6. бесідник — БЕ́СІ́ДНИК, а, ч. 1. Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки [суперечки] (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
7. бесідник — ПРОМО́ВЕЦЬ (той, хто виголошує промову), ОРА́ТОР, ДОПОВІ́ДАЧ, БЕСІ́ДНИК заст.; КРАСНОМО́ВЕЦЬ (той, хто майстерно володіє словом, уміє і любить гарно говорити, промовляти).  Словник синонімів української мови
8. бесідник — БЕ́СІ́ДНИК, а, ч. 1. Учасник бесіди (в 1 знач.); співрозмовник. Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах