бесідник
ПРОМО́ВЕЦЬ (той, хто виголошує промову), ОРА́ТОР, ДОПОВІ́ДАЧ, БЕСІ́ДНИК заст.; КРАСНОМО́ВЕЦЬ (той, хто майстерно володіє словом, уміє і любить гарно говорити, промовляти). Між ним і слухачами мало не з першої ж хвилини встановився той контакт, що допомагає промовцеві (Ю. Шовкопляс); Оратор, втягши голову в плечі, спідлоба поглядав у вируючий зал, терпляче перечікував, доки вгамуються (О. Гончар); Доповідач вийшов наперед і, знявши шкіряного картуза, обвів збори пильним поглядом (О. Донченко); Лишаємо на боці уваги д-ра Копача про сі промови. Йому, очевидно, заімпонувала щирість тону в промовах обох бесідників (І. Франко); Почуваючи себе в ореолі незрівнянного красномовця й блискучого переможця, полковник у своєму словесному плесі не спиняв плавби (О. Ковінька). — Пор. 1. ора́тор.
СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д. Ткач); Сахно впізнала його. Це був її загадковий нічний співрозмовець (Ю. Смолич); Андріїв бесідник раптом змовк (Д. Бедзик); На чужинця розмовники не звертали жодної уваги (О. Досвітній).
Словник синонімів української мови