Значення в інших словниках
-
бесідник —
бе́сі́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
бесідник —
Бесі́дник. Промовець, доповідач. Не раз зітхав він, бачучи, як на підлогу летіли склянки і як стогнали дубові столи під кулаками занадто вже промовистих бесідників (Галіп, 43)...
Українська літературна мова на Буковині
-
бесідник —
-а, ч. 1》 Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. 2》 рідко. Особа, яка проводить бесіду (у 2 знач.); лектор, доповідач. 3》 зах. Той, хто виступає на зборах; промовець, оратор.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бесідник —
Мовець, мовник, розмовник, промовник, оповідач, див. оратор, трибун, співбесідник
Словник чужослів Павло Штепа
-
бесідник —
БЕ́СІ́ДНИК, а, ч. 1. Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки [суперечки] (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
-
бесідник —
ПРОМО́ВЕЦЬ (той, хто виголошує промову), ОРА́ТОР, ДОПОВІ́ДАЧ, БЕСІ́ДНИК заст.; КРАСНОМО́ВЕЦЬ (той, хто майстерно володіє словом, уміє і любить гарно говорити, промовляти).
Словник синонімів української мови
-
бесідник —
Бе́сідник, -ка, -кові; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
бесідник —
БЕ́СІ́ДНИК, а, ч. 1. Учасник бесіди (в 1 знач.); співрозмовник. Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах