бесіда
БЕ́СІДА, и, ж.
1. Розмова.
Служниця підслухала їх бесіду і пішла подивитися золотогривого коня (А. Калин);
Жваві суперечки й бесіди чулися по всіх вулицях і провулках (А. Шиян);
Він [дід] безумно любив гарну бесіду... (О. Довженко);
Обід був досить скромний, а бесіда проста й привітна (Василь Шевчук).
2. Доповідь, повідомлення на яку-небудь тему з наступним обміном думками; співбесіда.
Бесіда — це форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо (з навч. літ.).
3. заст. Гуляння в когось; бенкет.
Хоч небагатечко гостей зібралось, А все ж бесіда гарная була (Л. Глібов);
– На цю Покрову на бесіді стрілися мої старі з Тетяниними, та й пішло у них чаркування (М. Стельмах).
4. заст. Товариство, компанія.
Іноді було насмішить [дід] бесіду, аж за животи беруться (Панас Мирний);
В Филона така бесіда зібралась (Ганна Барвінок).
5. діал. Мова (у 4 знач.).
Про оборону й бесіди нема, про втечу й гадки не маємо (з переказу);
Петрикові лють бесіду відобрала, стояв, як свічка (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)