бити —
б'ю, б'єш; наказ. сп. бий; недок. 1》 неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. || Хлюпатися, плескати. Бити в долоні. 2》 перех., кого. Завдавати ударів кому-небудь. || кого, по кому – чому, перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бити —
див. колошматити, колотити
Словник чужослів Павло Штепа
бити —
БИ́ТИ, б'ю, б'єш; наказ. сп. бий; недок. 1. з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. Почув я в сінях важке ступання, якби дві довбні по підлозі били (Б.
Словник української мови у 20 томах
бити —
би́ти...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
бити —
Бив циган циганку за пісну стиранку, а бив її кулаком, бо не була з молоком. Нарікання невинного, що покараний, а не знає, за що. Бий верхнього, аби аж спідний почув. Бий дуже, хай тямлять. Бий — не витримає, свари — не розуміє.
Приповідки або українсько-народня філософія
бити —
син. валити в клуню, виписувати качелі, гасити, копати, пиздити, пиздячити, товариш. бути побитим: блювати позаторішньою паскою, отримати звізди.
Словник жарґонної лексики української мови
бити —
Бути
Словник застарілих та маловживаних слів
бити —
I вдарити, бабахати, бабахкати, байбарити, бамбурити, банити, батожити і батожити, батурити, бахати, бахкати, бичувати, боксувати, бузанити, буцати, буцкати, ватлати, витіпувати, вихрити, відшмагати, волочити (за чуба), вохрити, гамселити, гатити...
Словник синонімів Вусика
бити —
баглаї́ би́ти (годува́ти). Нічого не робити, ледарювати. От, баглаї б’є (М. Номис); Замість праці ти баглаї годував та завидував усім (М. Кропивницький). ба́йдики (ба́йди, діал. га́ндри) би́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час.
Фразеологічний словник української мови
бити —
БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил.
Словник синонімів української мови
бити —
БИ́ТИ, б’ю, б’єш; наказ, сп. бий; недок. 1. неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. За кілька хвилин було чути, як "она била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
бити —
Бити, б'ю, б'єш гл. 1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б'ють. посл. За що мене, мужу, б'єш, за якії вчинки? н. п. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. не по чім і б'є, як не по голові.
Словник української мови Грінченка