бити
БИ́ТИ, б'ю, б'єш; наказ. сп. бий; недок.
1. з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось.
Почув я в сінях важке ступання, якби дві довбні по підлозі били (Б. Лепкий);
Тимофій бере долото, злегка сокирою б'є по ньому – робить зарубки (М. Стельмах);
Десь кінь ірже, об землю б'є копитом (Василь Шевчук);
* Образно. Серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, .. б'є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (Панас Мирний);
// Хлюпатися, плескати.
Глухо бив морський прибій у берег (М. Трублаїні);
Хвилі легенько накочувалися на камінь – не били у нього, а наче огортали м'яким теплом (із журн.).
2. кого. Завдавати ударів кому-небудь.
Хоча лежачого й не б'ють, То й полежать не дають Ледачому (Т. Шевченко);
– Я був сирота... мене не любили, мене били, надо мною знущалися... (М. Коцюбинський);
Батько здійма з себе ремінь, кладе Федька на стілець і починає бити (В. Винниченко);
// кого, що, по кому – чому, перен. Спрямовувати які-небудь дії, заходи проти когось, піддавати гострій критиці, викривати кого-, що-небудь.
– Починайте бити ледарів і тих, хто їх покриває (О. Корнійчук);
Шевченко має рацію, – сказав Гулак. – Найбільше зло – кріпаччина, і бити треба в неї (Василь Шевчук);
// чим, перен. Завдавати страждання кому-небудь.
– Побила б тебе лиха година, як ти мене б'єш на старість отими словами! (М. Коцюбинський);
// чим і без дод., перен. Карати кого-небудь.
Я бив вас посухою та зеленячкою [борошнистою росою], сарана жерла безліч ваших садків й виноградників ваших, та ви не вернулись до Мене, – говорить Господь (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Він [Іван Іванович] мусить бити всякого, хто так чи інакше піде проти самокритики (М. Хвильовий).
3. кого, що. Завдавати поразки кому-небудь, перемагати ворога в бою, на війні.
Щоб цього [поневолення] не сталося, треба організовано бити ворогів і сміливо боронити рідну землю (з переказу);
– Читав я книжку по історії, все в ній сказано, як ще наші предки, запорозькі козаки, били німецьких рейтарів (П. Панч).
4. кого, що. Позбавляти життя, убивати кого-небудь.
Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал (І. Котляревський);
– Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте (Марко Вовчок);
// Полюючи, забивати дичину.
Він левів полює, левіафанів ловить, б'є пташок (Леся Українка);
Більше всього промишляв [Денис] полюванням. Літом бив качок, зимою зайців (Григорій Тютюнник).
5. Ударами по чому-небудь створювати звуки.
Гай примарний. Вечір. Літо. Спить у вербах вітровій. Десь далеко б'ють копита (В. Сосюра);
Б'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Л. Дмитерко);
// у що. Грати на деяких ударних музичних інструментах.
Музики грають, у бубон б'ють (Марко Вовчок);
На кожну главу Євангелія в церкві на Великдень один раз б'ють у дзвінець (з газ.);
// Ритмічними ударами, дзвоном позначати час (про годинник).
На міській башті за перевалом тривожно дзвенить мідь. То б'є годинник (М. Хвильовий);
Годинник б'є в кутку (М. Бажан);
// безос.
– Це скільки б'є? – запитав Саїд Алі у доглядачки (Іван Ле);
// Бемкати, звучати (про дзвін).
Бий, дзвоне, бий, Хмару розбий, Нехай хмара На татари, А сонечко на христьяне [християни], Бий, дзвоне, бий! (Т. Шевченко);
// Видавати характерні уривчасті звуки (про деяких птахів).
Ніч була темна й задушлива, в хлібах дзвінко били перепели (П. Панч).
6. Стріляти.
У дзвони дзвонять, в гармати б'ють (Сл. Гр.);
Десь за лісом б'є зенітка (П. Тичина);
Він бив наводкою прямою (В. Сосюра);
Повсталі побігли, їм услід люто били гармати (з публіц. літ.).
7. що. Розбивати, розколювати на шматки.
П'є [Тимоха], гуляє.., пляшки, вікна б'є (Г. Квітка-Основ'яненко);
Шибки б'є [бешкетник], двері ламає (Ю. Яновський);
Сухо кайло б'є блискучий антрацит (В. Сосюра);
На Дону хтось б'є ломом лід, мабуть, вирубує ополонку для худоби (Григорій Тютюнник);
// Топтати, толочити.
Вона [Соломія] рвала його [очерет], ламала, крутила і била ногами (М. Коцюбинський).
8. у сполуч. з ім., що. Певним способом виготовляти або обробляти що-небудь.
Бити масло.
9. З силою вириватися назовні (про рідину, повітря і т. ін.); витікати сильним струменем.
З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак .. впливало до потока (І. Франко);
У всі щілини й дірки [котлів] з шумом і свистом б'є пара (В. Еллан-Блакитний);
Коли він прибіг, захеканий, до свердловини, побачив, що з товстої труби могутнім чорним струмом б'є нафта (І. Цюпа);
Газовий фонтан заввишки понад 100 метрів бив протягом двох місяців (з газ.);
// перен.
Там ще сотні рентгенів б'ють напряму (В. Яворівський);
* Образно. Страх і досі бив йому з очей (П. Панч).
10. З особливою силою діяти на органи чуття людини, проникати, доноситися куди-небудь (про запах, світло і т. ін.).
У вікна било полудневе проміння (М. Коцюбинський);
Стебло зелене, як рута, пахне квіттям і розчиною, а така від нього гарячка б'є, аж у носі крутить (Б. Лепкий);
Вогонь бив мені в обличчя. Я не міг затулити очей (Ю. Яновський);
// перев. безос., від кого – чого, перен. Яскраво виражатися зовнішніми ознаками (про риси характеру, властивості і т. ін.); випромінюватися (у 2 знач.).
На її погляд, він був гарний: од його високого чола били чесність і шляхетність (М. Коцюбинський);
Якою силою, якою завзятою нездоланною вірою б'є від цього юнака (О. Гончар).
11. кого. Трясти, трусити (про сильний вияв хвороби, люті і т. ін.).
Очі горіли огнем, уста тремтіли, і вся вона трусилась, мов трясця її била (Панас Мирний);
Сама [Тася] не знала – від збудження чи від холоду – її била лихоманка, лише в метро трохи зігрілась і заспокоїлась (Л. Дмитерко);
// безос.
Змерзла я – так мене й б'є (із журн.).
12. розм. Сіпатися, пульсувати.
Спазма перещіпнула голос. Коло ока б'ють живчики. Я зараз заплачу (М. Коцюбинський).
13. по чому, перен., розм. Завдавати шкоди, негативно позначатися.
Усі снодійні б'ють передусім по швидкому сну (із журн.).
14. на кого – що, перен., розм. Розраховувати на кого-, що-небудь; мати на увазі щось.
Розумний б'є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л. Глібов);
– Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Ганна Барвінок).
15. кого, що. Виводити з гри, забирати фігуру або карту противника.
Захищаючись, чорні б'ють слона (з навч. літ.).
Б'є / проби́ла (вда́рила) пі́вніч див. пі́вніч¹;
(1) Би́ти / вда́рити в доло́ні – плескати в долоні, аплодувати.
Білозуб .. глянув на Крутояра, який теж захоплено, як і всі, бив у долоні (В. Собко);
Потім конферансьє повідали про черговий виступ, і всі моряки, що сиділи в залі, вдарили в долоні (В. Кучер);
(2) Би́ти / вда́рити телегра́му – надсилати телеграму кому-небудь.
А й четвертого [сина кликали], лиш телеграму не били, а так, серцем кликали (І. Багряний);
– Вже хотіли бити телеграму, так не знали куди (К. Гордієнко);
А перед тим вдаримо додому телеграму, тато виїдуть на станцію і заберуть вас [бабусю] (Остап Вишня);
– То я Васька заберу до себе, – сказав Михей. – Чого ж ти, коли Платон нам телеграму вдарив, – заперечив Сніп (М. Зарудний);
(3) Би́ти во́вну – чухрати, чесати вовну.
Все було шиє [батько] кожухи та свитки та б'є вовну на струні (І. Нечуй-Левицький);
(4) Би́ти вощи́ну – пресувати вощину.
[Печариця:] Що ти бачив? Як щетину збирати та вощину бити? (Панас Мирний);
(5) Би́ти гро́ші, заст., рідко – карбувати гроші.
Бити гроші – це тільки півділа, друга половина – це їх зберегти (прислів'я);
(6) Би́ти / зби́ти олі́ю – добувати олію з рослинних плодів або насіння.
У Барила в Якимового була олійниця, і там посходилися люди бити олію (із журн.);
– Гвинт наче й не велика штука, а без нього олії не зіб'єш (Григорій Тютюнник);
(7) Би́ти коло́дязь – розбиваючи тверду породу, вирубувати отвір для колодязя.
І чабанував [Оленчук] по маєтках. І колодязі бив. І сіль збирав (О. Гончар);
(8) Би́ти коно́плі (льон) – тіпати коноплі, льон.
То було тільки корову подоїть [мати], на ступі товче, льон б'є, мак ріже (Ганна Барвінок);
Спочатку пучки конопель били, ламали на широкій терлиці (з наук.-попул. літ.);
(9) Би́ти ла́дки кому, дит. – плескати в долоні до дитини.
От такі, було, слова промовляє, а сама до дитини всміхається й ладки їй б'є (Марко Вовчок);
(10) Би́ти навідлі́г – розмахнувшись, сильно бити по чому-небудь.
Сильвестр лівою рукою тримав його за горлянку, правою бив навідліг по голові (Ю. Бедзик);
(11) Би́ти ха́ту, заст. – будувати хату з глини.
У Хорольському, Миргородському районах били хати з глини, яку змішували з різаною соломою (з наук.-попул. літ.);
Ударя́ти (би́ти) / уда́рити відбі́й див. ударя́ти.
△ (12) Ри́ски би́ти – прополювати буряки борознами між рядками.
– Чом це тебе так довго не видко було в березі? – спитав дід в Сиклети. – Бо я цілий тиждень ходила на буряки бити риски (І. Нечуй-Левицький).
◇ (13) [Аж] би́ти / вда́рити в ніс, перев. безос., що, чим – гостро відчуватися (про запах).
Батько взяв сина за руку, нахилився, понюхав [голову]. – Фу-у-у! аж у ніс б'є!.. (Панас Мирний);
У ніс било живицею і ще чимось таким, до чого принюхуєшся і не можеш зрозуміти, чим воно пахне (Ю. Збанацький);
Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (А. Хижняк);
(14) [Аж] у п'я́ти б'є, зі сл. міцний – дуже, занадто різкий.
Мати продавала квас по три копійки за пляшку. Міцний, аж у п'яти б'є! (П. Панч);
(15) Баглаї́ би́ти (годува́ти) – нічого не робити, ледарювати.
От, баглаї б'є (Номис);
Замість праці ти баглаї годував та завидував усім (М. Кропивницький);
(16) Ба́йдики (ба́йди, діал. га́ндри) би́ти – нічого не робити, марнувати час, ледарювати.
Прийшов новий рік, штовхає ледаря в бік: ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (прислів'я);
Уже доста гандри бити. Прийшла пора, щоб ся вчити (Ю. Федькович);
Глянеш, скільки тих старшокласників, – парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б'ють (О. Гончар);
Рік за роком проминув час, хлопець байдиків не бив та й закінчив школу робітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанацький);
(17) Бий (бери́, тряси́) / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) тря́сця, лайл. – уживається для вираження незадоволення, досади з якого-небудь приводу, бажання знехтувати чимсь і т. ін., здебільшого з недобрими побажаннями.
Хоми дома нема. Тряси ж тебе трясця, Хомо! Я не ляжу спати дома, А до кума до Наума Піду в клуню на солому (Т. Шевченко);
Ходім, вип'ємо, бий його трясця (М. Коцюбинський);
– Чорт з нею, з економією. Подумаєш – щастя. Була б шия, а ярмо знайдеться! Мати .. і собі за ним ніби байдуже зауважила, що й справді – трясця її бери, саму економію (А. Головко);
– Спішив ото і плуга взяв, а колішню від плуга, бий би її трясця, забув дома (С. Олійник);
(18) Бий мене́ нечи́ста си́ла – уживається як клятва або запевнення в правдивості чого-небудь.
[Іван:] Але, далебі, бий мене нечиста сила, якби я лише заради хліба з маслом і м'яса у будній день ночей не досипав і голову підставляв під фашистську кулю (Я. Галан);
(19) Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на (грім, хрест, моро́ка і т. ін.), лайл.:
а) уживається для вираження великого незадоволення, досади з якого-небудь приводу.
– А! Бий його лиха година! – скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський);
Бий тебе лиха година! Та й гидке ж воно, оте життя людське, змудроване. Завжди щось каламутить його та бовтає (Я. Гримайло);
– Де ж ви її [наймичку] таку видрали? – Та з села, побий її лиха година! – з серцем відповіла міщанка (Панас Мирний);
б) уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь або здивування від чогось.
– Ой, не можу! – вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом. – А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич);
Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився і грудьми наліг на неї. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї, – каже. – Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах);
(20) Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) си́ла Бо́жа:
а) уживається для вираження здивування з приводу чого-небудь, захоплення кимсь, чимсь.
– А бий тебе сила Божа! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли (І. Нечуй-Левицький);
– Побий тебе сила Божа! Що він виробляє? – дивувалися робочі, дивлячись на ті затійливі вимахи швейцарової булави (Панас Мирний);
б) уживається для вираження великого незадоволення з приводу кого-, чого-небудь.
– Тьху! Бий вас сила Божа! – крикнуло скілько разом людей. Тілько ранок згаяли! (Панас Мирний);
Ху-у! А бий же тебе сила Божа! отаке приверзлося, – тяжко зітхнув він і витер рукавом піт на чолі. – Трохи було не помер від страху (Григорій Тютюнник);
(21) Би́ти бо́мки:
а) не поспішати, зволікати з чим-небудь.
Погода добра, треба б поспішити зі жнивами, а ви б'єте бомки на полі, аби день до вечора (Ф. Малицький);
б) (біля кого – чого) перебувати де-небудь, біля кого-, чого-небудь з певними намірами.
Коли на дорозі поменшала постать Дмитра, Гнат недовірливо поглянув на Марту: – Чого це він коло нас у таку пору б'є бомки? (М. Стельмах);
(22) Би́ти / вда́рити по кише́ні кого – завдавати кому-небудь певних матеріальних збитків, шкоди.
Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І. Нечуй-Левицький);
Це вже било Тарловського по кишені, і він боявся редактора, і не любив його (М. Коцюбинський);
Як і прогнозували, крім людських жертв і матеріальних збитків, конфлікт на Близькому Сході суттєво вдарив по кишені світової спільноти (з газ.);
(23) Би́ти / вда́рити покло́ни:
а) низько вклонятися, перев. виражаючи почуття шани, поваги до кого-, чого-небудь.
То плакавши, то поклони бивши, розкраснілася [розчервонілася] Галочка (Г. Квітка-Основ'яненко);
Далі поставив гість чарку і вдарив поклони, а за ним і всі (А. Свидницький);
Перехрестились, ударили по три поклони, дивлячись на святу церкву, і пішли (Ганна Барвінок);
б) (перед ким – чим) визнавати чий-небудь авторитет, виявляючи глибоку повагу, схилятися перед ким-, чим-небудь.
Між т. зв. в Галичині “москвофілами” і народовцями в принципах нема великої різниці: ті і другі б'ють поклони перед національними святощами, і для тих, і для других національність – альфа і омега всіх змагань (М. Драгоманов);
в) молитися.
А я, брати запорожці, Возьму [візьму] собі рясу Та піду поклони бити в Межигор до Спаса (Т. Шевченко);
Найщиріше й найспокійніше молиться мати. Вона стоїть дещо збоку, .. б'є глибокі, до самої землі, поклони (У. Самчук);
(24) Би́ти / вда́рити по рука́х:
а) доходити згоди, домовлятися про щось (перев. при торгівлі).
Вони [купці] .. відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (З. Тулуб);
Довго торгувалися [батьки], а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (М. Стельмах);
б) (кого) перешкоджати чиїм-небудь діям (перев. злочинним), карати когось за що-небудь.
А трапляються ж ще вискочки, яким пощастило зайняти високі посади і які нівечать, спустошують людські душі. Бити б таких по руках (М. Ю. Тарновський);
(25) Би́ти / вда́рити у ві́чі (в о́чі):
а) яскраво освітлювати, засліплюючи (про сильне, різке світло або блиск).
Були виставлені напоказ всякі дива: .. персні й намиста блискучі. Все то так і сяло та грало, все так і било у вічі! (Панас Мирний);
Шумом, горілкою, паленим чимсь дихнуло на мене, коли я відчинила двері. Світло вдарило мені в очі, і я деякий час нічого не могла розібрати (Г. Хоткевич);
Надійка зупинилася над обривом, над безбережжям засніженої далини, що вдарила їй у вічі сліпучим іскристим блиском (В. Козаченко);
б) (чим) привертати до себе увагу або бути особливо помітним, перев. вражаючи чим-небудь.
Довбня почав оглядати хату .. Всюди били в вічі злидні та недостачі (Панас Мирний);
– Маковею, – спокійно вів Роман, – .. Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув .. Але ж молодий та ласий на все, що в очі б'є! (О. Гончар);
Івана кинуло в жар. Червоні літери [стінгазети] вдарили вогнем у очі, й він мало не похитнувся (В. Кучер);
“Будував академік Бекетов”, – вдарив йому в вічі забризканий кров'ю напис, вирізьблений на стіні (І. Багмут);
в) (чим) виділятися, вирізнятися чим-небудь серед когось, чогось.
Товариш його – людина літ під сорок – насамперед бив у вічі буйним рудим волоссям на голові (М. Коцюбинський);
(26) Би́ти (вдаря́ти) / вда́рити в го́лову кому і без дод.:
а) доводити кого-небудь до стану сп'яніння, п'янити.
– А що, паніматко! Чи немає в тебе чого міцнішого од цієї гіркої? Щось горілка не дуже б'є в голову, – тягнеш, тягнеш, а в голові все-таки не шумить (І. Нечуй-Левицький);
Вино розбирає, вдаряє в голову, на очі навертаються сльози (В. Гжицький);
Випив [Чіпка] з півкварти [горілки] й не чув, щоб хоч запекла або вдарила в голову... (Панас Мирний);
Гаряча варенуха трохи вдарила йому в голову (І. Нечуй-Левицький);
б) (безос.) хто-небудь починає думати про щось, додумуватися до чогось.
“А що, як розприндиться наша киця?” – зразу ударило [Мар'ї] .. в голову (Панас Мирний);
Нащо він приїхав сюди? В яку чорну хвилину вдарило йому в голову – провідати батька? (О. Гончар);
(27) Би́ти в кулаки́ – погрожувати кому-небудь.
Вона знову починала кричати, сваритись, у кулаки бити (Панас Мирний);
(28) Би́ти в лита́ври – торжествувати.
Ще недавно наша критика била в литаври, прогнозуючи широкий поступ “малої” прози. З'явилися навіть дисертації про шляхи її розвитку (із журн.);
(29) Би́ти в лице́ – бути дуже помітним, привертати до себе увагу.
Вульгарність виконавця б'є в лице (із журн.);
(30) Би́ти в са́му ду́шу (боля́чку) – глибоко вражати, дошкуляти кому-небудь тим, що найбільше хвилює, турбує його.
Про неї-бо кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки. І Василина розуміє, в чий це город камінчик, .. відповідає їдучо, влучно, б'є в саму болячку (Г. Хоткевич);
– Хто тобі так сорочку, як Уляна, випере? – б'є Давида в саму душу, бо він, придивляючись до своїх наймитів, раніше дівчини збагнув, куди має нахилитися парубоче серце (М. Стельмах);
(31) Би́ти / заби́ти триво́гу:
а) сповіщати про небезпеку.
– Що ж це справді робиться? Діду Кузьма, чого ж ви стоїте, як сновида? Хіба вам повилазило?.. Бийте тривогу! (В. Кучер);
Вартовий забив тривогу... Буде бій! (В. Сосюра);
б) виявляти занепокоєння, тривожитися, хвилюватися.
І хай колонізатор б'є тривогу – Хитається тюремних стін граніт (П. Дорошко);
Тільки серце про щось заговорить і тривогу заб'є з глибини, коли мимо проходять шахтьори [шахтарі] і зникають у кліті вони (В. Сосюра);
(32) Би́ти зорю́ – давати сигнал до сну або пробудження у військових таборах, казармах і т. ін.
– Благаю Бога, щоб світало. Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б'ють (Т. Шевченко);
То б'ють зорю воєнні сурмачі (А. Малишко);
(33) Би́ти карбо́ванцем по кому – завдавати кому-небудь матеріальних збитків.
Гарні речі почали породжувати затоварювання гірших і бити карбованцем по творцях гірших, несумлінно зроблених товарів (В. Козаченко);
(34) Би́ти кли́нці́ куди – натякати на щось, спрямовувати розмову до певної теми.
“Куди він клинці б'є?..” – подумав дід Пилип, потерпаючи, щоб Проць якоюсь штукою не покоробив релігійні почуття віруючих (В. Бабляк);
(35) Би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін.):
а) виявлятися на всю силу, великою мірою.
Дійсно був красень [опришок]. Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич);
Музична стихія .. чаклунського слова Тичини била ключем з усього, до чого б не доторкалася його увага (Т. Масенко);
Скрізь на рідній землі б'є джерелом творча енергія народних мас (з газ.);
б) здійснюватися, відбуватися, протікати і т. ін. дуже енергійно, інтенсивно.
Знову гора обізвалась, загула: з губернії приїхав будівничий, ціла артіль.., брязкіт сокир, – робота ключем б'є! (Панас Мирний);
Кінотеатрів тут два, Поліклініка є... Магазинів усяких багато. Фонтаном життя у Мальованім б'є У будень і в свято (С. Воскрекасенко);
(36) Би́ти ло́бом (лоба́ми) об зе́млю перед ким, кому, зневажл. – схилятися, запобігати, домагаючись прихильності.
Ці панове безсоромно били лобами об землю перед європейцями, забуваючи про свою культуру (з газ.);
(37) Би́ти / наби́ти мо́рду (ри́ло) кому, зневажл.:
а) бити або карати кого-небудь.
Йому [мужику] ще нічого: рік лупив воші в тюрмі, а тепер раз на тиждень становий б'є йому морду... (М. Коцюбинський);
– Якщо ти не замовкнеш, – з присвистом сказав поет, звертаючись до Отави, – то я наб'ю тобі морду (П. Загребельний);
б) перемагати кого-небудь.
Ворогів ми не проґавим. Завжди рило наб'ємо. Коли сурма в бій покличе – Всі гвинтівки возьмемо [візьмемо] (з думи);
(38) Би́ти но́ги (рідше чо́боти):
а) іти, ходити куди-небудь, перев. даремно.
– За селом, уже на вигоні .. він сказав: – Попрощаємось, мамо, чого вам бити далі ноги (Г. Коцюба);
– Нема Тамари, – сказала [мати] відчужено. – До міста подалась. – Давно? – запитав він, уже жалкуючи, що марно бив ноги (Є. Гуцало);
б) часто приходити куди-небудь.
– То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб'єш? (М. Стельмах);
(39) Би́ти по не́рвах кого, кому і без дод. – своїми діями, словами позбавляти кого-небудь душевної рівноваги, хвилювати, бентежити, дратувати.
Навіщо ото Маруся грає такі крикливі речі! Не люблю я такого бренькоту та гуркоту. Б'ють тобі по нервах (І. Нечуй-Левицький);
А хрипіння й стогін, від яких підскакувало все тіло, били по нервах (Г. Хоткевич);
Навіщо повторювати відоме? Навіщо ще раз бити людей по нервах? Адже вони все це знають! (Л. Дмитерко);
(40) Би́ти [пря́мо] в лоб:
а) говорити, питати і т. ін. без натяків, відверто.
Він бив прямо в лоб, з'ясовуючи місце свого призначення (із журн.);
б) мати неприховане значення, бути зрозумілим, очевидним.
Зміст їхніх розмов був дуже простий і бив прямо в лоб. Ось, мовляв, приїхав до нас новий голова, тисячник, і йому знов не дуже болітиме, як буде господарювати колгосп (В. Кучер);
(41) Би́ти сло́вом (слова́ми) кого і без дод.:
а) дошкуляти кому-небудь репліками, зауваженнями і т. ін.
[Руфін:] Ти боляче мене словами б'єш... гірка се правда... Та нема вже ради .. запався шлях до чесного життя (Леся Українка);
б) висловлюватися влучно, різко, дошкульно.
[Руфін:] Адже в його листах, у кожнім слові, загонисту вояцьку вдачу видно: він словом бив, немов вояк мечем (Леся Українка);
Би́тися (би́ти, ударя́ти) / уда́ритися (уда́рити) [себе́] об (у) по́ли [рука́ми] див. би́тися;
(42) Би́ти / уда́рити на спо́лох:
а) сповіщати про небезпеку, подавати сигнал тривоги.
Ну, та й ми не дрімаємо, – зауважив Явтух Судар, – розіслали гінців по селах, б'ємо на сполох. Хотіли й до вас посилати... (О. Гончар);
б) виявляти занепокоєння, тривожитися, переживати.
“Там, де треба, – повчав він нас, – буде вжито відповідних заходів, а там, де спокійно, нема чого бити на сполох (І. Муратов);
Зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Я. Гримайло);
(43) Би́ти / уда́рити [себе́] [кулако́м (рука́ми)] в (рідко об) гру́ди – запевняти, наполегливо переконувати кого-небудь в чомусь або виражати каяття, розпач і т. ін., б'ючи себе рукою в груди.
Давид .. поволеньки пнувся в керівники, був добре письменний, частенько бив себе в груди й присягався (С. Добровольський);
Микита Чугай бив себе кулаком у груди, гув, як мідний дзвін: – Брехня! Трактори весняної оранки не затягували (Григорій Тютюнник);
– Хто вас сюди запрошував? Яка ваша професія? – Ділок бив себе в груди, доводячи, що йому тут належить керівна посада (М. Ю. Тарновський);
Як ударить Василь, вислухавши все, руками об груди, як припаде на стіл, як заплаче (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Як ви гадаєте, мушу я жалкувати за цим усім? – Роман ударив себе кулаком у груди і вп'явся очима в генерала (О. Довженко);
(44) Би́ти че́рез край – виявлятися на всю силу, великою мірою.
Плач і стогін заповнили повітря. Почування виливалися, били через край (Г. Хоткевич);
Його кипуча енергія часом била через край і тоді зупинити її міг тільки широкий батьків, з мідною пряжкою, ремінь (В. Козаченко);
Вда́рити (би́ти) чоло́м див. ударя́ти;
Вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб) див. вибива́ти;
Вибива́ти (би́ти) / уда́рити (утну́ти) тропака́ (третяка́, гопака́) див. вибива́ти;
Влуча́ти (би́ти, попада́ти) / влу́чити (попа́сти) в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко) див. влуча́ти;
Збива́ти (би́ти) / зби́ти бурло́ див. збива́ти;
(45) Не бий лежа́чого:
а) який не потребує великої затрати праці, великого напруження.
Покликали діда. Голова – до нього: – Діду, допоможіть... У вас все одно робота не бий лежачого (Є. Кравченко);
б) безвідповідальний, лінивий і т. ін.
– Ви ж знаєте, як це в нас: то кошторис не затверджено, то оліфи нема... – Бригадир – не бий лежачого, – підкинув Шурко (О. Гончар);
Пропа́сниця (тря́сця, лихома́нка) тру́сить (трясе́, ті́пає, б'є і т. ін.) див. пропа́сниця;
Стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х див. стріля́ти;
(46) Хоч пацюки́ (цуценя́т, кошеня́т) бий, зневажл.:
а) великий, дуже повний, одутлий і т. ін. (перев. про обличчя).
Пика, хоч пацюки бий (прислів'я);
Ясочка.., – злісно думав він, поглядаючи на кругленький живіт поета, – пика – хоч цуценят бий, а він – Ясочка (С. Васильченко);
На вдовиних харчах морду роз'їв, хоч цуценят бий! (А. Головко);
б) дуже негарний, непривабливий, неприємний.
Приїхав з полку старший панич .. Тонкий, цибатий, як журавель, з рижуватим, шорстким, як на ведмеді, волоссям, з великим лобом – хоч кошенят бий, з великими, розумними, сірими очима (Панас Мирний);
– Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць... – Гарна... мордою хоч пацюки бий (І. Нечуй-Левицький);
[Як (мов, ні́би і т. ін.)] лихома́нка б'є див. лихома́нка;
(47) Як (мов, ні́би і т. ін.) обу́хом (до́вбнею, молотко́м) би́ти / вда́рити [по голові́ (в го́лову)] кого – вражати, приголомшувати чим-небудь неприємним, несподіваним.
– Мені, Свириде Яковлевичу, вже можна йти? – як обухом б'є його вчитель по голові (М. Стельмах);
Нащо вам топити мене, безневинного? Хто вам такого наговорив, набрехав на мене? – Сам Крижак! – як довбнею, б'є по голові Поцілуйка (М. Стельмах);
Одно невеличке слівце “Дін” як молотком ударило її [Мотрю] в голову (Панас Мирний);
(48) Як у забі́й би́ти – не припинятися, не переставати виявлятися з великою силою.
Як у забій б'є мороз (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)