бити

БИ́ТИ, б'ю, б'єш; наказ. сп. бий; недок.

1. з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось.

Почув я в сінях важке ступання, якби дві довбні по підлозі били (Б. Лепкий);

Тимофій бере долото, злегка сокирою б'є по ньому – робить зарубки (М. Стельмах);

Десь кінь ірже, об землю б'є копитом (Василь Шевчук);

* Образно. Серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, .. б'є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (Панас Мирний);

// Хлюпатися, плескати.

Глухо бив морський прибій у берег (М. Трублаїні);

Хвилі легенько накочувалися на камінь – не били у нього, а наче огортали м'яким теплом (із журн.).

2. кого. Завдавати ударів кому-небудь.

Хоча лежачого й не б'ють, То й полежать не дають Ледачому (Т. Шевченко);

– Я був сирота... мене не любили, мене били, надо мною знущалися... (М. Коцюбинський);

Батько здійма з себе ремінь, кладе Федька на стілець і починає бити (В. Винниченко);

// кого, що, по кому – чому, перен. Спрямовувати які-небудь дії, заходи проти когось, піддавати гострій критиці, викривати кого-, що-небудь.

– Починайте бити ледарів і тих, хто їх покриває (О. Корнійчук);

Шевченко має рацію, – сказав Гулак. – Найбільше зло – кріпаччина, і бити треба в неї (Василь Шевчук);

// чим, перен. Завдавати страждання кому-небудь.

– Побила б тебе лиха година, як ти мене б'єш на старість отими словами! (М. Коцюбинський);

// чим і без дод., перен. Карати кого-небудь.

Я бив вас посухою та зеленячкою [борошнистою росою], сарана жерла безліч ваших садків й виноградників ваших, та ви не вернулись до Мене, – говорить Господь (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Він [Іван Іванович] мусить бити всякого, хто так чи інакше піде проти самокритики (М. Хвильовий).

3. кого, що. Завдавати поразки кому-небудь, перемагати ворога в бою, на війні.

Щоб цього [поневолення] не сталося, треба організовано бити ворогів і сміливо боронити рідну землю (з переказу);

– Читав я книжку по історії, все в ній сказано, як ще наші предки, запорозькі козаки, били німецьких рейтарів (П. Панч).

4. кого, що. Позбавляти життя, убивати кого-небудь.

Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал (І. Котляревський);

– Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте (Марко Вовчок);

// Полюючи, забивати дичину.

Він левів полює, левіафанів ловить, б'є пташок (Леся Українка);

Більше всього промишляв [Денис] полюванням. Літом бив качок, зимою зайців (Григорій Тютюнник).

5. Ударами по чому-небудь створювати звуки.

Гай примарний. Вечір. Літо. Спить у вербах вітровій. Десь далеко б'ють копита (В. Сосюра);

Б'є дятел. Старанно, і довго, й нудно б'є (Л. Дмитерко);

// у що. Грати на деяких ударних музичних інструментах.

Музики грають, у бубон б'ють (Марко Вовчок);

На кожну главу Євангелія в церкві на Великдень один раз б'ють у дзвінець (з газ.);

// Ритмічними ударами, дзвоном позначати час (про годинник).

На міській башті за перевалом тривожно дзвенить мідь. То б'є годинник (М. Хвильовий);

Годинник б'є в кутку (М. Бажан);

// безос.

– Це скільки б'є? – запитав Саїд Алі у доглядачки (Іван Ле);

// Бемкати, звучати (про дзвін).

Бий, дзвоне, бий, Хмару розбий, Нехай хмара На татари, А сонечко на христьяне [християни], Бий, дзвоне, бий! (Т. Шевченко);

// Видавати характерні уривчасті звуки (про деяких птахів).

Ніч була темна й задушлива, в хлібах дзвінко били перепели (П. Панч).

6. Стріляти.

У дзвони дзвонять, в гармати б'ють (Сл. Гр.);

Десь за лісом б'є зенітка (П. Тичина);

Він бив наводкою прямою (В. Сосюра);

Повсталі побігли, їм услід люто били гармати (з публіц. літ.).

7. що. Розбивати, розколювати на шматки.

П'є [Тимоха], гуляє.., пляшки, вікна б'є (Г. Квітка-Основ'яненко);

Шибки б'є [бешкетник], двері ламає (Ю. Яновський);

Сухо кайло б'є блискучий антрацит (В. Сосюра);

На Дону хтось б'є ломом лід, мабуть, вирубує ополонку для худоби (Григорій Тютюнник);

// Топтати, толочити.

Вона [Соломія] рвала його [очерет], ламала, крутила і била ногами (М. Коцюбинський).

8. у сполуч. з ім., що. Певним способом виготовляти або обробляти що-небудь.

Бити масло.

9. З силою вириватися назовні (про рідину, повітря і т. ін.); витікати сильним струменем.

З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак .. впливало до потока (І. Франко);

У всі щілини й дірки [котлів] з шумом і свистом б'є пара (В. Еллан-Блакитний);

Коли він прибіг, захеканий, до свердловини, побачив, що з товстої труби могутнім чорним струмом б'є нафта (І. Цюпа);

Газовий фонтан заввишки понад 100 метрів бив протягом двох місяців (з газ.);

// перен.

Там ще сотні рентгенів б'ють напряму (В. Яворівський);

* Образно. Страх і досі бив йому з очей (П. Панч).

10. З особливою силою діяти на органи чуття людини, проникати, доноситися куди-небудь (про запах, світло і т. ін.).

У вікна било полудневе проміння (М. Коцюбинський);

Стебло зелене, як рута, пахне квіттям і розчиною, а така від нього гарячка б'є, аж у носі крутить (Б. Лепкий);

Вогонь бив мені в обличчя. Я не міг затулити очей (Ю. Яновський);

// перев. безос., від кого – чого, перен. Яскраво виражатися зовнішніми ознаками (про риси характеру, властивості і т. ін.); випромінюватися (у 2 знач.).

На її погляд, він був гарний: од його високого чола били чесність і шляхетність (М. Коцюбинський);

Якою силою, якою завзятою нездоланною вірою б'є від цього юнака (О. Гончар).

11. кого. Трясти, трусити (про сильний вияв хвороби, люті і т. ін.).

Очі горіли огнем, уста тремтіли, і вся вона трусилась, мов трясця її била (Панас Мирний);

Сама [Тася] не знала – від збудження чи від холоду – її била лихоманка, лише в метро трохи зігрілась і заспокоїлась (Л. Дмитерко);

// безос.

Змерзла я – так мене й б'є (із журн.).

12. розм. Сіпатися, пульсувати.

Спазма перещіпнула голос. Коло ока б'ють живчики. Я зараз заплачу (М. Коцюбинський).

13. по чому, перен., розм. Завдавати шкоди, негативно позначатися.

Усі снодійні б'ють передусім по швидкому сну (із журн.).

14. на кого – що, перен., розм. Розраховувати на кого-, що-небудь; мати на увазі щось.

Розумний б'є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л. Глібов);

– Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Ганна Барвінок).

15. кого, що. Виводити з гри, забирати фігуру або карту противника.

Захищаючись, чорні б'ють слона (з навч. літ.).

Б'є / проби́ла (вда́рила) пі́вніч див. пі́вніч¹;

(1) Би́ти / вда́рити в доло́ні – плескати в долоні, аплодувати.

Білозуб .. глянув на Крутояра, який теж захоплено, як і всі, бив у долоні (В. Собко);

Потім конферансьє повідали про черговий виступ, і всі моряки, що сиділи в залі, вдарили в долоні (В. Кучер);

(2) Би́ти / вда́рити телегра́му – надсилати телеграму кому-небудь.

А й четвертого [сина кликали], лиш телеграму не били, а так, серцем кликали (І. Багряний);

– Вже хотіли бити телеграму, так не знали куди (К. Гордієнко);

А перед тим вдаримо додому телеграму, тато виїдуть на станцію і заберуть вас [бабусю] (Остап Вишня);

– То я Васька заберу до себе, – сказав Михей. – Чого ж ти, коли Платон нам телеграму вдарив, – заперечив Сніп (М. Зарудний);

(3) Би́ти во́вну – чухрати, чесати вовну.

Все було шиє [батько] кожухи та свитки та б'є вовну на струні (І. Нечуй-Левицький);

(4) Би́ти вощи́ну – пресувати вощину.

[Печариця:] Що ти бачив? Як щетину збирати та вощину бити? (Панас Мирний);

(5) Би́ти гро́ші, заст., рідко – карбувати гроші.

Бити гроші – це тільки півділа, друга половина – це їх зберегти (прислів'я);

(6) Би́ти / зби́ти олі́ю – добувати олію з рослинних плодів або насіння.

У Барила в Якимового була олійниця, і там посходилися люди бити олію (із журн.);

– Гвинт наче й не велика штука, а без нього олії не зіб'єш (Григорій Тютюнник);

(7) Би́ти коло́дязь – розбиваючи тверду породу, вирубувати отвір для колодязя.

І чабанував [Оленчук] по маєтках. І колодязі бив. І сіль збирав (О. Гончар);

(8) Би́ти коно́плі (льон) – тіпати коноплі, льон.

То було тільки корову подоїть [мати], на ступі товче, льон б'є, мак ріже (Ганна Барвінок);

Спочатку пучки конопель били, ламали на широкій терлиці (з наук.-попул. літ.);

(9) Би́ти ла́дки кому, дит. – плескати в долоні до дитини.

От такі, було, слова промовляє, а сама до дитини всміхається й ладки їй б'є (Марко Вовчок);

(10) Би́ти навідлі́г – розмахнувшись, сильно бити по чому-небудь.

Сильвестр лівою рукою тримав його за горлянку, правою бив навідліг по голові (Ю. Бедзик);

(11) Би́ти ха́ту, заст. – будувати хату з глини.

У Хорольському, Миргородському районах били хати з глини, яку змішували з різаною соломою (з наук.-попул. літ.);

Ударя́ти (би́ти) / уда́рити відбі́й див. ударя́ти.

△ (12) Ри́ски би́ти – прополювати буряки борознами між рядками.

– Чом це тебе так довго не видко було в березі? – спитав дід в Сиклети. – Бо я цілий тиждень ходила на буряки бити риски (І. Нечуй-Левицький).

◇ (13) [Аж] би́ти / вда́рити в ніс, перев. безос., що, чим – гостро відчуватися (про запах).

Батько взяв сина за руку, нахилився, понюхав [голову]. – Фу-у-у! аж у ніс б'є!.. (Панас Мирний);

У ніс било живицею і ще чимось таким, до чого принюхуєшся і не можеш зрозуміти, чим воно пахне (Ю. Збанацький);

Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (А. Хижняк);

(14) [Аж] у п'я́ти б'є, зі сл. міцний – дуже, занадто різкий.

Мати продавала квас по три копійки за пляшку. Міцний, аж у п'яти б'є! (П. Панч);

(15) Баглаї́ би́ти (годува́ти) – нічого не робити, ледарювати.

От, баглаї б'є (Номис);

Замість праці ти баглаї годував та завидував усім (М. Кропивницький);

(16) Ба́йдики (ба́йди, діал. га́ндри) би́ти – нічого не робити, марнувати час, ледарювати.

Прийшов новий рік, штовхає ледаря в бік: ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (прислів'я);

Уже доста гандри бити. Прийшла пора, щоб ся вчити (Ю. Федькович);

Глянеш, скільки тих старшокласників, – парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б'ють (О. Гончар);

Рік за роком проминув час, хлопець байдиків не бив та й закінчив школу робітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанацький);

(17) Бий (бери́, тряси́) / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) тря́сця, лайл. – уживається для вираження незадоволення, досади з якого-небудь приводу, бажання знехтувати чимсь і т. ін., здебільшого з недобрими побажаннями.

Хоми дома нема. Тряси ж тебе трясця, Хомо! Я не ляжу спати дома, А до кума до Наума Піду в клуню на солому (Т. Шевченко);

Ходім, вип'ємо, бий його трясця (М. Коцюбинський);

– Чорт з нею, з економією. Подумаєш – щастя. Була б шия, а ярмо знайдеться! Мати .. і собі за ним ніби байдуже зауважила, що й справді – трясця її бери, саму економію (А. Головко);

– Спішив ото і плуга взяв, а колішню від плуга, бий би її трясця, забув дома (С. Олійник);

(18) Бий мене́ нечи́ста си́ла – уживається як клятва або запевнення в правдивості чого-небудь.

[Іван:] Але, далебі, бий мене нечиста сила, якби я лише заради хліба з маслом і м'яса у будній день ночей не досипав і голову підставляв під фашистську кулю (Я. Галан);

(19) Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на (грім, хрест, моро́ка і т. ін.), лайл.:

а) уживається для вираження великого незадоволення, досади з якого-небудь приводу.

– А! Бий його лиха година! – скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський);

Бий тебе лиха година! Та й гидке ж воно, оте життя людське, змудроване. Завжди щось каламутить його та бовтає (Я. Гримайло);

– Де ж ви її [наймичку] таку видрали? – Та з села, побий її лиха година! – з серцем відповіла міщанка (Панас Мирний);

б) уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь або здивування від чогось.

– Ой, не можу! – вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом. – А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич);

Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився і грудьми наліг на неї. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї, – каже. – Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах);

(20) Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) си́ла Бо́жа:

а) уживається для вираження здивування з приводу чого-небудь, захоплення кимсь, чимсь.

– А бий тебе сила Божа! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли (І. Нечуй-Левицький);

– Побий тебе сила Божа! Що він виробляє? – дивувалися робочі, дивлячись на ті затійливі вимахи швейцарової булави (Панас Мирний);

б) уживається для вираження великого незадоволення з приводу кого-, чого-небудь.

– Тьху! Бий вас сила Божа! – крикнуло скілько разом людей. Тілько ранок згаяли! (Панас Мирний);

Ху-у! А бий же тебе сила Божа! отаке приверзлося, – тяжко зітхнув він і витер рукавом піт на чолі. – Трохи було не помер від страху (Григорій Тютюнник);

(21) Би́ти бо́мки:

а) не поспішати, зволікати з чим-небудь.

Погода добра, треба б поспішити зі жнивами, а ви б'єте бомки на полі, аби день до вечора (Ф. Малицький);

б) (біля кого – чого) перебувати де-небудь, біля кого-, чого-небудь з певними намірами.

Коли на дорозі поменшала постать Дмитра, Гнат недовірливо поглянув на Марту: – Чого це він коло нас у таку пору б'є бомки? (М. Стельмах);

(22) Би́ти / вда́рити по кише́ні кого – завдавати кому-небудь певних матеріальних збитків, шкоди.

Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І. Нечуй-Левицький);

Це вже било Тарловського по кишені, і він боявся редактора, і не любив його (М. Коцюбинський);

Як і прогнозували, крім людських жертв і матеріальних збитків, конфлікт на Близькому Сході суттєво вдарив по кишені світової спільноти (з газ.);

(23) Би́ти / вда́рити покло́ни:

а) низько вклонятися, перев. виражаючи почуття шани, поваги до кого-, чого-небудь.

То плакавши, то поклони бивши, розкраснілася [розчервонілася] Галочка (Г. Квітка-Основ'яненко);

Далі поставив гість чарку і вдарив поклони, а за ним і всі (А. Свидницький);

Перехрестились, ударили по три поклони, дивлячись на святу церкву, і пішли (Ганна Барвінок);

б) (перед ким – чим) визнавати чий-небудь авторитет, виявляючи глибоку повагу, схилятися перед ким-, чим-небудь.

Між т. зв. в Галичині “москвофілами” і народовцями в принципах нема великої різниці: ті і другі б'ють поклони перед національними святощами, і для тих, і для других національність – альфа і омега всіх змагань (М. Драгоманов);

в) молитися.

А я, брати запорожці, Возьму [візьму] собі рясу Та піду поклони бити в Межигор до Спаса (Т. Шевченко);

Найщиріше й найспокійніше молиться мати. Вона стоїть дещо збоку, .. б'є глибокі, до самої землі, поклони (У. Самчук);

(24) Би́ти / вда́рити по рука́х:

а) доходити згоди, домовлятися про щось (перев. при торгівлі).

Вони [купці] .. відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (З. Тулуб);

Довго торгувалися [батьки], а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (М. Стельмах);

б) (кого) перешкоджати чиїм-небудь діям (перев. злочинним), карати когось за що-небудь.

А трапляються ж ще вискочки, яким пощастило зайняти високі посади і які нівечать, спустошують людські душі. Бити б таких по руках (М. Ю. Тарновський);

(25) Би́ти / вда́рити у ві́чі (в о́чі):

а) яскраво освітлювати, засліплюючи (про сильне, різке світло або блиск).

Були виставлені напоказ всякі дива: .. персні й намиста блискучі. Все то так і сяло та грало, все так і било у вічі! (Панас Мирний);

Шумом, горілкою, паленим чимсь дихнуло на мене, коли я відчинила двері. Світло вдарило мені в очі, і я деякий час нічого не могла розібрати (Г. Хоткевич);

Надійка зупинилася над обривом, над безбережжям засніженої далини, що вдарила їй у вічі сліпучим іскристим блиском (В. Козаченко);

б) (чим) привертати до себе увагу або бути особливо помітним, перев. вражаючи чим-небудь.

Довбня почав оглядати хату .. Всюди били в вічі злидні та недостачі (Панас Мирний);

– Маковею, – спокійно вів Роман, – .. Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув .. Але ж молодий та ласий на все, що в очі б'є! (О. Гончар);

Івана кинуло в жар. Червоні літери [стінгазети] вдарили вогнем у очі, й він мало не похитнувся (В. Кучер);

“Будував академік Бекетов”, – вдарив йому в вічі забризканий кров'ю напис, вирізьблений на стіні (І. Багмут);

в) (чим) виділятися, вирізнятися чим-небудь серед когось, чогось.

Товариш його – людина літ під сорок – насамперед бив у вічі буйним рудим волоссям на голові (М. Коцюбинський);

(26) Би́ти (вдаря́ти) / вда́рити в го́лову кому і без дод.:

а) доводити кого-небудь до стану сп'яніння, п'янити.

– А що, паніматко! Чи немає в тебе чого міцнішого од цієї гіркої? Щось горілка не дуже б'є в голову, – тягнеш, тягнеш, а в голові все-таки не шумить (І. Нечуй-Левицький);

Вино розбирає, вдаряє в голову, на очі навертаються сльози (В. Гжицький);

Випив [Чіпка] з півкварти [горілки] й не чув, щоб хоч запекла або вдарила в голову... (Панас Мирний);

Гаряча варенуха трохи вдарила йому в голову (І. Нечуй-Левицький);

б) (безос.) хто-небудь починає думати про щось, додумуватися до чогось.

“А що, як розприндиться наша киця?” – зразу ударило [Мар'ї] .. в голову (Панас Мирний);

Нащо він приїхав сюди? В яку чорну хвилину вдарило йому в голову – провідати батька? (О. Гончар);

(27) Би́ти в кулаки́ – погрожувати кому-небудь.

Вона знову починала кричати, сваритись, у кулаки бити (Панас Мирний);

(28) Би́ти в лита́ври – торжествувати.

Ще недавно наша критика била в литаври, прогнозуючи широкий поступ “малої” прози. З'явилися навіть дисертації про шляхи її розвитку (із журн.);

(29) Би́ти в лице́ – бути дуже помітним, привертати до себе увагу.

Вульгарність виконавця б'є в лице (із журн.);

(30) Би́ти в са́му ду́шу (боля́чку) – глибоко вражати, дошкуляти кому-небудь тим, що найбільше хвилює, турбує його.

Про неї-бо кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки. І Василина розуміє, в чий це город камінчик, .. відповідає їдучо, влучно, б'є в саму болячку (Г. Хоткевич);

– Хто тобі так сорочку, як Уляна, випере? – б'є Давида в саму душу, бо він, придивляючись до своїх наймитів, раніше дівчини збагнув, куди має нахилитися парубоче серце (М. Стельмах);

(31) Би́ти / заби́ти триво́гу:

а) сповіщати про небезпеку.

– Що ж це справді робиться? Діду Кузьма, чого ж ви стоїте, як сновида? Хіба вам повилазило?.. Бийте тривогу! (В. Кучер);

Вартовий забив тривогу... Буде бій! (В. Сосюра);

б) виявляти занепокоєння, тривожитися, хвилюватися.

І хай колонізатор б'є тривогу – Хитається тюремних стін граніт (П. Дорошко);

Тільки серце про щось заговорить і тривогу заб'є з глибини, коли мимо проходять шахтьори [шахтарі] і зникають у кліті вони (В. Сосюра);

(32) Би́ти зорю́ – давати сигнал до сну або пробудження у військових таборах, казармах і т. ін.

– Благаю Бога, щоб світало. Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б'ють (Т. Шевченко);

То б'ють зорю воєнні сурмачі (А. Малишко);

(33) Би́ти карбо́ванцем по кому – завдавати кому-небудь матеріальних збитків.

Гарні речі почали породжувати затоварювання гірших і бити карбованцем по творцях гірших, несумлінно зроблених товарів (В. Козаченко);

(34) Би́ти кли́нці́ куди – натякати на щось, спрямовувати розмову до певної теми.

“Куди він клинці б'є?..” – подумав дід Пилип, потерпаючи, щоб Проць якоюсь штукою не покоробив релігійні почуття віруючих (В. Бабляк);

(35) Би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін.):

а) виявлятися на всю силу, великою мірою.

Дійсно був красень [опришок]. Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич);

Музична стихія .. чаклунського слова Тичини била ключем з усього, до чого б не доторкалася його увага (Т. Масенко);

Скрізь на рідній землі б'є джерелом творча енергія народних мас (з газ.);

б) здійснюватися, відбуватися, протікати і т. ін. дуже енергійно, інтенсивно.

Знову гора обізвалась, загула: з губернії приїхав будівничий, ціла артіль.., брязкіт сокир, – робота ключем б'є! (Панас Мирний);

Кінотеатрів тут два, Поліклініка є... Магазинів усяких багато. Фонтаном життя у Мальованім б'є У будень і в свято (С. Воскрекасенко);

(36) Би́ти ло́бом (лоба́ми) об зе́млю перед ким, кому, зневажл. – схилятися, запобігати, домагаючись прихильності.

Ці панове безсоромно били лобами об землю перед європейцями, забуваючи про свою культуру (з газ.);

(37) Би́ти / наби́ти мо́рду (ри́ло) кому, зневажл.:

а) бити або карати кого-небудь.

Йому [мужику] ще нічого: рік лупив воші в тюрмі, а тепер раз на тиждень становий б'є йому морду... (М. Коцюбинський);

– Якщо ти не замовкнеш, – з присвистом сказав поет, звертаючись до Отави, – то я наб'ю тобі морду (П. Загребельний);

б) перемагати кого-небудь.

Ворогів ми не проґавим. Завжди рило наб'ємо. Коли сурма в бій покличе – Всі гвинтівки возьмемо [візьмемо] (з думи);

(38) Би́ти но́ги (рідше чо́боти):

а) іти, ходити куди-небудь, перев. даремно.

– За селом, уже на вигоні .. він сказав: – Попрощаємось, мамо, чого вам бити далі ноги (Г. Коцюба);

– Нема Тамари, – сказала [мати] відчужено. – До міста подалась. – Давно? – запитав він, уже жалкуючи, що марно бив ноги (Є. Гуцало);

б) часто приходити куди-небудь.

– То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб'єш? (М. Стельмах);

(39) Би́ти по не́рвах кого, кому і без дод. – своїми діями, словами позбавляти кого-небудь душевної рівноваги, хвилювати, бентежити, дратувати.

Навіщо ото Маруся грає такі крикливі речі! Не люблю я такого бренькоту та гуркоту. Б'ють тобі по нервах (І. Нечуй-Левицький);

А хрипіння й стогін, від яких підскакувало все тіло, били по нервах (Г. Хоткевич);

Навіщо повторювати відоме? Навіщо ще раз бити людей по нервах? Адже вони все це знають! (Л. Дмитерко);

(40) Би́ти [пря́мо] в лоб:

а) говорити, питати і т. ін. без натяків, відверто.

Він бив прямо в лоб, з'ясовуючи місце свого призначення (із журн.);

б) мати неприховане значення, бути зрозумілим, очевидним.

Зміст їхніх розмов був дуже простий і бив прямо в лоб. Ось, мовляв, приїхав до нас новий голова, тисячник, і йому знов не дуже болітиме, як буде господарювати колгосп (В. Кучер);

(41) Би́ти сло́вом (слова́ми) кого і без дод.:

а) дошкуляти кому-небудь репліками, зауваженнями і т. ін.

[Руфін:] Ти боляче мене словами б'єш... гірка се правда... Та нема вже ради .. запався шлях до чесного життя (Леся Українка);

б) висловлюватися влучно, різко, дошкульно.

[Руфін:] Адже в його листах, у кожнім слові, загонисту вояцьку вдачу видно: він словом бив, немов вояк мечем (Леся Українка);

Би́тися (би́ти, ударя́ти) / уда́ритися (уда́рити) [себе́] об (у) по́ли [рука́ми] див. би́тися;

(42) Би́ти / уда́рити на спо́лох:

а) сповіщати про небезпеку, подавати сигнал тривоги.

Ну, та й ми не дрімаємо, – зауважив Явтух Судар, – розіслали гінців по селах, б'ємо на сполох. Хотіли й до вас посилати... (О. Гончар);

б) виявляти занепокоєння, тривожитися, переживати.

“Там, де треба, – повчав він нас, – буде вжито відповідних заходів, а там, де спокійно, нема чого бити на сполох (І. Муратов);

Зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Я. Гримайло);

(43) Би́ти / уда́рити [себе́] [кулако́м (рука́ми)] в (рідко об) гру́ди – запевняти, наполегливо переконувати кого-небудь в чомусь або виражати каяття, розпач і т. ін., б'ючи себе рукою в груди.

Давид .. поволеньки пнувся в керівники, був добре письменний, частенько бив себе в груди й присягався (С. Добровольський);

Микита Чугай бив себе кулаком у груди, гув, як мідний дзвін: – Брехня! Трактори весняної оранки не затягували (Григорій Тютюнник);

– Хто вас сюди запрошував? Яка ваша професія? – Ділок бив себе в груди, доводячи, що йому тут належить керівна посада (М. Ю. Тарновський);

Як ударить Василь, вислухавши все, руками об груди, як припаде на стіл, як заплаче (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Як ви гадаєте, мушу я жалкувати за цим усім? – Роман ударив себе кулаком у груди і вп'явся очима в генерала (О. Довженко);

(44) Би́ти че́рез край – виявлятися на всю силу, великою мірою.

Плач і стогін заповнили повітря. Почування виливалися, били через край (Г. Хоткевич);

Його кипуча енергія часом била через край і тоді зупинити її міг тільки широкий батьків, з мідною пряжкою, ремінь (В. Козаченко);

Вда́рити (би́ти) чоло́м див. ударя́ти;

Вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб) див. вибива́ти;

Вибива́ти (би́ти) / уда́рити (утну́ти) тропака́ (третяка́, гопака́) див. вибива́ти;

Влуча́ти (би́ти, попада́ти) / влу́чити (попа́сти) в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко) див. влуча́ти;

Збива́ти (би́ти) / зби́ти бурло́ див. збива́ти;

(45) Не бий лежа́чого:

а) який не потребує великої затрати праці, великого напруження.

Покликали діда. Голова – до нього: – Діду, допоможіть... У вас все одно робота не бий лежачого (Є. Кравченко);

б) безвідповідальний, лінивий і т. ін.

– Ви ж знаєте, як це в нас: то кошторис не затверджено, то оліфи нема... – Бригадир – не бий лежачого, – підкинув Шурко (О. Гончар);

Пропа́сниця (тря́сця, лихома́нка) тру́сить (трясе́, ті́пає, б'є і т. ін.) див. пропа́сниця;

Стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х див. стріля́ти;

(46) Хоч пацюки́ (цуценя́т, кошеня́т) бий, зневажл.:

а) великий, дуже повний, одутлий і т. ін. (перев. про обличчя).

Пика, хоч пацюки бий (прислів'я);

Ясочка.., – злісно думав він, поглядаючи на кругленький живіт поета, – пика – хоч цуценят бий, а він – Ясочка (С. Васильченко);

На вдовиних харчах морду роз'їв, хоч цуценят бий! (А. Головко);

б) дуже негарний, непривабливий, неприємний.

Приїхав з полку старший панич .. Тонкий, цибатий, як журавель, з рижуватим, шорстким, як на ведмеді, волоссям, з великим лобом – хоч кошенят бий, з великими, розумними, сірими очима (Панас Мирний);

– Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць... – Гарна... мордою хоч пацюки бий (І. Нечуй-Левицький);

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] лихома́нка б'є див. лихома́нка;

(47) Як (мов, ні́би і т. ін.) обу́хом (до́вбнею, молотко́м) би́ти / вда́рити [по голові́ (в го́лову)] кого – вражати, приголомшувати чим-небудь неприємним, несподіваним.

– Мені, Свириде Яковлевичу, вже можна йти? – як обухом б'є його вчитель по голові (М. Стельмах);

Нащо вам топити мене, безневинного? Хто вам такого наговорив, набрехав на мене? – Сам Крижак! – як довбнею, б'є по голові Поцілуйка (М. Стельмах);

Одно невеличке слівце “Дін” як молотком ударило її [Мотрю] в голову (Панас Мирний);

(48) Як у забі́й би́ти – не припинятися, не переставати виявлятися з великою силою.

Як у забій б'є мороз (Номис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бити — (завдавати ударів) розм. парити, шпарити, (чимсь вузьким) періщити, сікти, хльостати, чесати, клепати, (чимсь гнучким) батожити, бичувати, кропити, шмагати, шкварити, (кулаком, палицею, чимось важким) бухати, товкти, підсип, гатити, гамселити... Словник синонімів Полюги
  2. бити — би́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. бити — (завдавати ударів кому-небудь) піднімати руку на кого; наминати боки кому, зневажл.; давати духопелів (тришия) кому, жарт., заст.; частувати кулаками кого, зневажл.; стригти по спині кого, жарт. Словник фразеологічних синонімів
  4. бити — Вдаряти, стукати, калатати, клепати, гатити, молотити, прати, разити, бехати, тарахкати, г. лупати; (наповал) убивати; (лупцювати) гріти, парити, духопелити, шмагати, гамселити, дубасити, лупити, лупцювати, кулачити, місити, маніжити, періщити, пороти... Словник синонімів Караванського
  5. бити — б'ю, б'єш; наказ. сп. бий; недок. 1》 неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. || Хлюпатися, плескати. Бити в долоні. 2》 перех., кого. Завдавати ударів кому-небудь. || кого, по кому – чому, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. бити — див. колошматити, колотити Словник чужослів Павло Штепа
  7. бити — би́ти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. бити — Бив циган циганку за пісну стиранку, а бив її кулаком, бо не була з молоком. Нарікання невинного, що покараний, а не знає, за що. Бий верхнього, аби аж спідний почув. Бий дуже, хай тямлять. Бий — не витримає, свари — не розуміє. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. бити — син. валити в клуню, виписувати качелі, гасити, копати, пиздити, пиздячити, товариш. бути побитим: блювати позаторішньою паскою, отримати звізди. Словник жарґонної лексики української мови
  10. бити — Бути Словник застарілих та маловживаних слів
  11. бити — I вдарити, бабахати, бабахкати, байбарити, бамбурити, банити, батожити і батожити, батурити, бахати, бахкати, бичувати, боксувати, бузанити, буцати, буцкати, ватлати, витіпувати, вихрити, відшмагати, волочити (за чуба), вохрити, гамселити, гатити... Словник синонімів Вусика
  12. бити — баглаї́ би́ти (годува́ти). Нічого не робити, ледарювати. От, баглаї б’є (М. Номис); Замість праці ти баглаї годував та завидував усім (М. Кропивницький). ба́йдики (ба́йди, діал. га́ндри) би́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час. Фразеологічний словник української мови
  13. бити — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  14. бити — Би́ти, б’ю, б’єш, б’є, б’ємо́, б’єте́, б’ють; бий, би́йте; б’ю́чи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. бити — БИ́ТИ, б’ю, б’єш; наказ, сп. бий; недок. 1. неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. За кілька хвилин було чути, як "она била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  16. бити — Бити, б'ю, б'єш гл. 1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б'ють. посл. За що мене, мужу, б'єш, за якії вчинки? н. п. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. не по чім і б'є, як не по голові. Словник української мови Грінченка